1. Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море.
2. Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.
3. Господь - муж боїв страшенний, на імя Господь він.
4. Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім,
5. Глибиня їх повкривала по всї вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім.
6. Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила.
7. Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.
8. Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.
9. Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.
10. Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.
11. Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!
12. Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.
13. Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
14. Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.
15. Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські.
16. Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.
17. Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.
18. Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!
19. Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.
20. І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.
21. Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!
22. І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води.
23. І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера.
24. І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?
25. І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх.
26. І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе.
27. І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою.