1. Через те, що чимало (людей) почали складати оповідь про цілком відомі поміж собою події,
2. Як повідали нам ті, що були від самого початку самовидцями і служниками Слова, –
3. То поклав собі і я, після уважного вивчення всього від початку описати тобі за перебігом подій, високодостойний Теофіле,
4. Щоб ти пізнав несхитні підвалини того вчення, в котрому був наставлений.
5. За днів Ірода, царя Юдейського, був священик з черги Авії, на ім‘я Захарія, та його дружина з роду Ааронового, а ім‘я їй Єлисавета.
6. Обидвоє вони були праведні перед Богом, вчиняючи за всіма заповідями і приписами Господніми бездоганно.
7. У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обидвоє були вже в літах похилих.
8. Одного разу, коли він за своєю чергою служив перед Богом,
9. За жеребом, за звичаєм, як було у священиків, довелося йому зайти до храму Господнього для кадіння,
10. А вельми багато народу молилося зовні, під час кадіння,
11. Тоді з‘явився йому Ангел Господній, стоячи з правого боку жертовника кадильного.
12. Захарія побачив його, збентежився, і страх виповнив його.
13. Та Ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш йому ім‘я Іван;
14. І буде тобі радість і втіха, і багато (людей) через народження його будуть радіти;
15. Бо він буде великим перед Господом і не буде пити вина, і напою п‘янкого, і виповниться Духом Святим ще від лона матері своєї;
16. І багатьох із синів Ізраїля наверне до Господа, Бога їхнього.
17. І прийде передніше перед Ним у дусі і силі Іллі, аби повернути серця батьків дітям, і невпокореним – напрям думок праведних, аби явити Господові народ приготовлений.
18. І сказав Захарія Ангелові: По чому я довідаюся про це? Адже я старий, і дружина моя в літах похилих.
19. Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий, щоб говорити з тобою, і благовістити тобі це.
20. Але ти мовчатимеш і не будеш розмовляти аж до того дня, як усе це станеться, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі справдяться свого часу.
21. А тим часом, народ наджидав Захарію і дивувався, що він зволікає в храмі.
22. Проте він, коли вийшов, уже не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він подавав їм знати жестами і залишався німим.
23. А коли скінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24. По цих днях зачала Єлисавета, дружина його, і таїлася п‘ять місяців, кажучи:
25. Так учинив мені Господь за цих днів, коли зглянувся наді мною,і щоб зняти з мене ганьбу між людьми.
26. А шостого місяцяВід зачаття Івана послано було Ангела Гавриїла від Бога до міста Галілейського, що йменувалося Назарет,
27. До діви, зарученої з мужем на ім‘я Йосип, з дому Давидового; а ймення Діви – Марія.
28. Коли Ангел зайшов до неї, то сказав: Радій Благодатна! Виповнена благодаттю Божою. Господь з тобою; благословенна ти поміж жінками.
29. А вона, як побачила його, збентежилася цими словами і міркувала, а що воно за вітання таке.
30. І сказав їй Ангел: Не бійся, Маріє, бо ти надбала благодаті у Бога.
31. І ось, ти в лоні зачнеш, і породиш Сина, і назвеш Йому ймення: Ісус;
32. Він буде великим і назветься Сином Всевишнього; і дасть Йому Господь Бог престол Давидів, батька Його;
33. І буде царювати над домом Якова повіки, і царству Його не буде кінця.
34. Але Марія сказала Ангелові: Як станеться таке, коли я чоловіка не знаю?
35. Ангел сказав їй у відповідь: Дух Святий виповнить тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе; а тому й народжуване Святе назветься Сином Божим.
36. Ось, і Єлисавета, родичка твоя, що називається неплідною, і вона зачала сина в старості своїй і їй уже шостий місяць;
37. Бо у Бога не залишиться безсилим жодне слово.
38. Тоді Марія сказала: Ось, я – служниця Господня; нехай буде мені за словом твоїм, і відійшов од неї Ангел.
39. Підвівшися за цих днів, Марія квапливо подалася до нагірної країни, до міста Юдиного.
40. І зайшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41. Коли Єлисавета зачула вітання Марії, то немовля здригнулося їй у лоні; і Єлисавета виповнилася Духом Святим,
42. І вигукнула дужим голосом, і сказала: Благословенна ти серед жінок, і благословенний плід лона твого!
43. І звідки це мені, що прийшла Матір Господа мого до мене?
44. Бо коли голос вітання твого дійшов до слуху мого, здригнулося немовлятко радісно в лоні моєму;
45. І щаслива та, що повірила, тому що справдиться повідане їй від Господа.
46. І сказала Марія: Звеличує душа моя Господа,
47. І зрадів дух мій у Бозі, Рятівникові Моєму,
48. Що зглянувся Він на покору служниці Своєї; бо віднині всі покоління називатимуть мене Благословенною,
49. Що витворив мені велич Могутній, і святе ймення Його,
50. І милість Його від роду й до роду для тих, що бояться Його;
51. Явив силу рамена Свого; розпорошив пихатих помислами серця їхнього.
52. Поскидав сильних з престолів і підніс сумирних;
53. Голодних виповнив добром, а багатих відпустив ні з чим;
54. Прийняв Ізраїля, служника Свого, пригадавши милість,
55. Як повідав батькам нашим, до Авраама і насінню його до віку.
56. А пробула Марія з нею близько трьох місяців і повернулася до свого дому.
57. А Єлисаветі надійшов час породити, і вона народила сина.
58. І почули сусіди і родичі її, що звеличив Господь милість Свою над нею, і раділи з нею.
59. Восьмого дня прийшли обрізувати немовлятко, і хотіли назвати його на ймення батька його, Захарією.
60. На це матір його сказала: Ні, а назвати його Іваном.
61. І сказали їй: Нікого нема в твоєму роду, хто називався б цим ім‘ям.
62. І запитували жестами у батька його, як би він хотів назвати його.
63. Він попросив дощечку і написав: Іван ймення йому. І всі здивувалися.
64. І тієї ж хвилі відкрилися уста його і звільнився язик його, і він почав говорити, і прославив Бога.
65. І був острах на всіх, що мешкали довкола них, і оповідали про це по всій нагірній країні Юдейській.
66. Усі, хто чув, поклали це в серце своє і казали: Ким же буде немовля оце? І рука Господня була з ним.
67. І Захарія, батько його, виповнився Духом Святим і пророкував, кажучи:
68. Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що навідав народ Свій, і витворив визволення йому.
69. І підніс рога спасіння нам у домі Давида, служника Свого,
70. Як звістив устами святих пророків Своїх, що були од віку,
71. Що врятує нас від ворогів наших і від руки усіх ненависників наших,
72. Витворить милість з батьками нашими і пригадає Святого Заповіта Свого.
73. Присягу, котрою Він присягався Авраамові, батькові нашому, дати нам,
74. Безбоязно, після визволення від руки ворогів наших,
75. Служити Йому в святості і правді перед Ним упродовж усіх днів життя нашого.
76. А ти, дитятко, назвешся пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа, – шляхи Йому приготувати.
77. Щоб дати народові Його розуміння порятунку в прощенні гріхів їхніх,
78. Через ласкаве милосердя Бога нашого, Котрим навідав нас Світлом з висоти,
79. Щоб освітити тих, хто перебував в темряві і в тіні смертельній, щоб спрямувати ноги наші на шлях миру.