1. Про ідоложертовну їжу ми знаємо, бо всі ми маємо знання; але знання згорджує, а любов навчає.
2. Хто вважає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати;
3. Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього.
4. Отож, про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що немає іншого Бога, окрім Єдиного.
5. Бо якщо є так звані боги, або на небі, або ж на землі, оскільки є багато богів і володарів багато, –
6. Але в нас один Бог Вітець, із Котрого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, Котрим все, і ми Ним;
7. Але не в усіх такі знання: деякі й донині із совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як пожертви ідольські, і совість їхня, немічна, опоганюється.
8. Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не можемо надбати; чи не їмо, нічого не втрачаємо.
9. Бережіться, однак, щоб ця воля ваша не стала спокусою для немічних.
10. Бо, якщо хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не спонукає і його також їсти ідоложертовне?
11. І від знання твого загине немічний брат, за котрого помер Христос.
12. Тож падаючи таким чином у гріх, супроти братів, уражаючи немічну совість їхню, ви грішите супроти Христа.
13. А тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м'яса повік, аби не спокушати брата мого.