1. Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не самий взірець речей, одними ж і тими пожертвами, що їх щороку постійно приносили, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2. Інакше перестали б приносити їх, тому що ті, котрі приносять пожертву, вже були одного разу очищені, і не мали б уже жодного усвідомлення гріхів.
3. Але пожертвами щороку нагадують про гріхи;
4. Бо не можливо, щоб кров телят і козлів поглинали гріхи.
5. А тому Христос, входячи у світ, каже: Пожертви і приношення Ти не зажадав, але тіло Мені приготував.
6. Усеспалення і пожертви за гріх Тобі не бажані.
7. Тоді Я сказав: Ось, іду, як на початку книжки написано про Мене; вчинити волю Твою, Боже.
8. Більше того, Він сказав, що ні пожертви, ні приношення, ні всеспалення, ані пожертви за гріх, – котрі приносяться за Законом, – Ти не забажав і не вподобав цього.
9. А тоді додав: Ось, Я йду вчинити волю Твою, Боже. Відміняє перше, аби поставити друге.
10. Ось із цієї волі освячені ми одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11. І кожний священик щоденно стоїть на служінні і багато разів приносить одні й ті самі пожертви, котрі ніколи не можуть винищити гріхи.
12. Але Він, принісши одну пожертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,