25. Не будемо залишати зібрання свого, як ото є в деяких звичай; але будемо напучувати один одного, і тим наполегливіше, чим пильніше добачатимете наближення того дня.
26. Бо якщо ми, діставши пізнання істини, довільно грішимо, то не залишається вже пожертви за гріхи.
27. Але певне страшне очікування суду і лютість вогню, готового пожерти супротивників.
28. Якщо той, що відкинув закона Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
29. То наскільки більшого, гадаєте, покарання заслуговує той, хто топче Сина Божого і не вважає за святиню кров заповіту, котрою освячений, і Духа благодаті зневажає!
30. Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене помста, Я відплачу, каже Господь. І – ще: Господь буде судити Свій народ.
31. Страшно попасти в руки Бога Живого!
32. Пригадайте попередні ваші дні, коли ви тільки-но просвітлені, витримали запеклу боротьбу страждань,
33. То самі були в осерді ганьби і скорбот, і служили видовищем зневаги для інших, а то співчували іншим, що перебували у такому ж становищі.
34. Бо ви й мені співчували за ув‘язнення, і грабунок маєтностей ваших прийняли з радістю, відаючи, що є у вас на небесах майно краще і незнищенне.