15. Пильнуйте, щоб хтось не втратив благодать Божу; щоб якийсь гіркий корінь, виникнувши, не завдав шкоди, і щоб не опоганив багатьох людей.
16. Щоб не було поміж вами якогось блудника, або нечестивця, котрий би, як Ісав, за одне їство відмовився од своєї першовроджености.
17. Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, відкинутий був і не міг змінити намірів батька, хоча й просив про те слізно.
18. Бо ви приступили не до гори, котрої можна торкнутися; та не до палаючого вогню, і не до пітьми й мороку і бурі,
19. Не до звуку сурми і голосу слів, котрий ті, що чули, просили, щоб до них більше не мовилося слово.
20. Бо вони не могли витерпіти того, що заповідане було: якщо навіть звір торкнеться до гори, буде побитий камінням, або уражений списом;
21. І таким жахливим було це видіння, що й Мойсей сказав: Я в страхові і трепеті.
22. Але ви приступили до гори Сіонської і до міста Бога Живого, до небесного Єрусалиму і до десятків тисяч Ангелів,
23. До урочистого собору і церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді усіх – до Бога, і до духів праведників, що досягнули досконалости,
24. І до Посередника нового Заповіту Ісуса, і до крови кроплення, що говорить краще, аніж Авелева.
25. Глядіть, не відвертайтеся од того, що промовляє. Якщо ті, що не послухали того, хто промовляв на землі, не уникли покарання, то тим паче не уникнемо й ми, якщо відвернемося від Того, Хто промовляв з небес.
26. Котрого голос тоді захитав землю, і Котрий нині дав таку обіцянку: Ще раз захитаю не тільки землю, але й небо.
27. Слова “ще раз” означають зміну розхитаного, як утвореного, щоб існувало непохитне.
28. Отож, ми, приймаючи царство непохитне, будемо берегти благодать, якою будемо служити вельми угодно Богові, із благоговінням і страхом.
29. Тому що Бог наш є вогонь, що поглинає.