8. А якщо залишаєтеся без покарання, котре всім спільне, то ви – позашлюбні (незаконні) діти, а не сини.
9. Причому, якщо ми мали тілесних батьків наших, котрі виправляли нас, і ми шанували їх, то чи не набагато більше маємо коритися Батькові духів, щоб жити?
10. Ті карали нас за своїм свавіллям для небагатьох днів; а Цей – для користі, щоб нам мати участь у святості Його.
11. Усіляке покарання теперішнього часу видається не радістю, а печаллю; але згодом для навчених через нього приносить мирний плід праведности!
12. Отож, зміцніть опущені (знесилені) руки, і хиткі коліна.
13. І влаштовуйте рівні шляхи ногам вашим, щоб кульгаве не збочило зі шляху, а краще виправилося.
14. Прагніть мати мир з усіма, і святість, без котрої ніхто не побачить Господа.
15. Пильнуйте, щоб хтось не втратив благодать Божу; щоб якийсь гіркий корінь, виникнувши, не завдав шкоди, і щоб не опоганив багатьох людей.
16. Щоб не було поміж вами якогось блудника, або нечестивця, котрий би, як Ісав, за одне їство відмовився од своєї першовроджености.
17. Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, відкинутий був і не міг змінити намірів батька, хоча й просив про те слізно.
18. Бо ви приступили не до гори, котрої можна торкнутися; та не до палаючого вогню, і не до пітьми й мороку і бурі,
19. Не до звуку сурми і голосу слів, котрий ті, що чули, просили, щоб до них більше не мовилося слово.
20. Бо вони не могли витерпіти того, що заповідане було: якщо навіть звір торкнеться до гори, буде побитий камінням, або уражений списом;