1. Ось чому ми маємо бути особливо уважні до почутого, щоб не відпасти.
2. Бо якщо через Ангелів повідане Слово було тверде, і всілякий злочин і непослух одержували праведну відплату,
3. То яким чином ми уникнемо, збайдужівши до такого рятунку, котрий спочатку проповідувався Господом, а тоді у нас утвердився від Нього, котрі чули Його,
4. При свідченні від Бога ознаками й дивами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим з Його волі?
5. Бо не Ангелам Бог підкорив майбутній світ, про котрий говоримо;
6. Навпаки, десь засвідчив хтось, кажучи: Що є людина, що Ти пам‘ятаєш про неї? Або син людський, що Ти навідуєшся до нього?
7. Не забагато Ти вчинив його меншим від Ангелів і славою, і честю увінчав його, і настановив його над діяннями рук Твоїх;
8. Усе підкорив під ноги його. А коли підкорив йому все, то не залишив нічого не підкореного йому. Але нині ще не бачимо, щоб усе йому підкорене було;
9. Але бачимо, що за страждання, які витерпів через смерть, а відтак був увінчаний славою і честю Ісус, Котрий на певний час був принижений перед Ангелами, щоб Йому, за благодаттю Божою, прийняти смерть за всіх.
10. Бо мало статися, щоб Той, для Котрого все і від Котрого все, приведенням багатьох синів до слави ученням Вождя порятунку їхнього, вчинив досконалим через страждання.
11. Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, усі – від Єдиного; а тому Він не соромиться називати їх братами, кажучи:
12. Повідаю ймення Твоє братам Моїм, посеред Церкви оспіваю Тебе.
13. І – ще: Я буду сподіватися на Нього. І – ще: Ось, Я і діти, котрих дав Мені Бог.
14. А що діти стали учасниками плоті і крови, то й Він Сам також прийняв теж саме, щоб смертю через смерть зруйнувати (знищити) того, хто мав владу смерти, котрий є диявол.
15. І визволити тих, котрі від страху смерти упродовж цілого життя були поневолені рабством.