9. Саме тому для народу Божого ще залишається суботництво.
10. Бо хто зайшов до спочину Його, той також сам спочив од справ своїх, як Бог від Своїх.
11. Отож, намагаймося увійти до спочину цього, щоб хтось за тим же прикладом не спричинився до непослуху,
12. Бо Слово Боже живе й діяльне і гостріше від усілякого меча двосічного: воно проникає до поділу душі і духа, суглобів і мозку, і розрізняє думки, заміри і наміри серця.
13. І немає створіння, утаємниченого від Нього, але все виявлене і відкрите перед очима Його: Йому подамо звіт.
14. Отож, маючи Першосвященика Великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо непохитно триматися сповідування нашого.
15. Бо ми маємо не такого першосвященика, Котрий не може співстраждати з нами у недугах наших, але Котрий так само, як ми, спокушений у всьому, окрім гріха.
16. А тому приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб одержати милість і надбати благодать для своєчасної допомоги.