1. На сторожу мою став я, і коли стояв на вежі, пильнував, аби спізнати, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на оскарження моє?
2. І відповідав мені Господь і сказав: Запиши видіння і накресли виразно, щоб той, котрий читати буде, легко міг прочитати.
3. Бо видіння стосується до певного часу і оповідає про кінець і не обдурить; а хоч би й не поквапилося, чекай на нього, бо неодмінно справдиться, не відміниться.
4. Ось, душа зарозуміла не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.
5. Пихатий чоловік, наче вино, що заграло, не заспокоюється, аж так, що поширює душу свою, мов шеол, і, наче смерть, він не насититься, і збирає до себе всі народи і захоплює собі всі племена.
6. Та чи не всі вони будуть виповідати про нього притчу і глумливу пісню: Горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, – чи надовго? – і обтяжує себе заставами.
7. Чи не повстануть несподівано ті, котрі будуть терзати тебе, і чи не постануть супроти тебе грабіжники, – і ти дістанешся їм на грабунок?
8. Та оскільки ти пограбував численні народи, тебе також пограбує решта народів за пролиття крови людської, за розорення країни, міста і всіх мешканців його.
9. Горе тому, хто жадає несправедливих набутків для дому свого; щоб улаштувати гніздо своє на пагорбі і саме тим убезпечити себе від руки нечестя!
10. Ганьбу вимислив ти для свого дому, винищуючи численні народи, і згрішив супроти душі твоєї.
11. Каміння з мурів заволає і поперечини будуть відповідати їм:
12. Горе будівничому, що споруджує місто на крові і витворює фортеці неправдою!
13. Ось, чи не від Господа Саваота це, що народи працюють для вогню і племена завдають собі страждань марно?
14. Бо земля виповниться пізнаннями Слави Господньої, як вода виповнює море.
15. Горе тобі, котрий подає ближньому твоєму питво з домішком злоби твоєї і вчиняє його п'яним, щоб забачити соромоту його!
16. Ти переситився соромом замість слави; пий же також сам і виявляй соромоту, – навернеться й до тебе чаша правиці Господньої і ганьба на славу твою.
17. Бо злочини твої на Ливані впадуть на тебе за винищення настрашених тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста і всіх мешканців у ньому.
18. Яка користь від ідола, вчиненого художником, від цього вилитого лженавчителя, хоч митець, витворюючи німих кумирів, покладається на власний витвір?
19. Горе тому, хто каже дереву: Підведися! І нікчемному каменеві: Пробудися! Чи навчить він хоч якійсь абищиці? Ось, він обкладений золотом і сріблом; проте дихання в ньому катма.