1. Був голод на землі за днів Давида – три роки, рік за роком. І шукав Давид Господа, і сказав Господь: Це за провини Саула і кровожерливий дім його, за те, що він умертвив ґів'онитян.
2. Тоді цар прикликав ґів'онитян і говорив з ними, ґів'онитяни були не з синів Ізраїлевих, але з решток Амореїв; а ізраїльтяни дали їм присягу, проте Саул хотів винищити їх з ревности своєї до нащадків Ізраїля та Юди.
3. І сказав Давид ґів'онитянам: Що мені вчинити для вас, і чим примирити, щоб ви благословили спадок Господній?
4. І сказали йому ґів'онитяни: Не треба нам ні срібла, ні золота від Саула, чи від дому його, і не треба нам, щоб забили когось в Ізраїлі. Він сказав: То чого ви жадаєте? Я вчиню для вас.
5. І сказали вони цареві: Того чоловіка, котрий вигублював нас і хотів винищити нас, щоб не було нас в жодній місцині Ізраїлевій,
6. Із його нащадків видай нам сім чоловіків, і ми повісимо їх перед Господом в Ґів'оті Саула, вибраного Господом. І сказав цар: Я видам.
7. Але помилував цар Мефівошета, сина Йонатанового, Саулового сина, через Господню присягу, котра була між ними, поміж Давидом і Йонатаном, Сауловим сином.
8. І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мерови, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,
9. І віддав їх до рук ґів'онитян, і вони повісили їх на горі перед Господом. І загинули всі семеро разом, вони померли у перші дні жнивування ячменю.
10. Тоді Ріцпа, дочка Айї, взяла веретище, і постелила його собі на тій горі, і сиділа від початку жнив до того часу, доки не полилися на них води Божі з неба, і не давала торкнутися до них птахам небесним удень, і звірам польовим уночі.
11. І доповіли Давидові, що вчинила Ріцпа, донька Айї, Саулова наложниця.
12. І пішов Давид, і взяв кості Саулові і кості Йонатанові, сина його, у мешканців Ґілеадського Явешу, котрі потайки взяли їх з майдану Бет-Шану, що їх повісили филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.
13. І переніс він звідти кості Саулові і кості Йонатанові, сина його; і зібрали кості повішаних.
14. І поховали кості Саула і Йонатана, сина його, у землі Веніяминовій, в Целі, у гробі батька його Кіша. І вчинили все, що наказав цар, і помилував Бог країну після цього.
15. І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І вийшов Давид і служники його з ним, і воювали з филистимлянами; і стомився Давид.
16. Тоді Ішбі з Нові, що з нащадків Рафи, у котрого спис був вагою на триста шеклів міді, і котрий підперезаний був новим мечем, хотів уразити Давида.
17. Але йому допоміг Авішай, син Церуїн, – і він ударив филистимлянина, і забив його. Тоді люди Давидові заприсяглися, говорячи: Не вийдеш ти більше з нами на війну, щоб не загас світильник Ізраїля.
18. Потім знову була війна з филистимлянами у Нові. Тоді хушанин Сіббехай переміг Сафа, котрий з нащадків Рафа.
19. І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, здолав ґатянина Ґоліята, – а держак списа його був, як ткацький вал.
20. І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та ногах по шість пальців, числом двадцять чотири, також із нащадків Рафи.
21. І він ганьбив Ізраїльтян, але його забив Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата.