4. Але жінка взяла двох юнаків тих і сховала їх, і сказала: "Справді, приходили до мене, але я не відала, звідки вони.
5. Коли ж у сутінках належало зачиняти браму, тоді вони вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Женіться швидше за ними, то ви доженете їх".
6. А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх поміж снопами льону, які поскладала вона певним чином на покрівлі.
7. А послані люди гналися за ними шляхом на Йордан до самісінької переправи; а браму тої ж миті зачинили, після того, як погоня подалася за ними.
8. Передніше, аніж вони (юнаки) полягали спати, вона зійшла до них на покрівлю
9. І сказала їм: Я знаю, що Господь віддав землю оцю вам; бо ви нагнали жаху на всіх нас, і всі мешканці землі цієї виповнилися од вас страхом.
10. Бо ми чули, як Господь висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як учинили ви з двома царями аморейськими за Йорданом, з Сигоном і Оґом, котрих ви ущент понищили.
11. Коли ми почули про це, знесиліло серце наше, і в жодному з нас не стало духу супроти вас; бо Господь, Бог ваш, є Бог на небі вгорі і на землі внизу.
12. Отож, присягніться мені Господом, я благаю вас, що, як я вчинила вам милість, так і ви учините милість домові батька мого; і дасте мені певну ознаку,
13. Що ви збережете живими батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є у них, і захистите наше життя від смерти.
14. Ці люди сказали їй: Життя наше замість вас нехай буде зроковане на смерть, якщо ви не відкриєте цієї справи нашої; а коли Господь передасть нам землю, ми вчинимо з тобою милостиво та справедливо.