1. Слова Неємії, Гахаліїного сина: Місяця кіслева двадцятого року, був я у замку Шушан.
2. І прийшов Ханані, один із братів моїх, він і декілька чоловік із Юдеї. І запитав я їх про вцілілих юдеїв, котрі визволилися з полону, та про Єрусалим.
3. І сказали мені: Зацілілі, котрі залишилися від полону, перебувають там у своїй країні, у великім бідуванні та в ганьбі, і мур Єрусалиму зруйнований, а брами його спалені вогнем.
4. Зачувши ці слова, я сів і заплакав, і зажурений був декілька днів, і постився, і молився перед Богом Небесним.
5. І говорив: Господе, Боже небес, Боже Великий та Грізний, що пильнує заповіта і милість до тих, що люблять Тебе і виконують заповіді Твої!
6. Нехай же вухо Твоє буде уважним і очі Твої розплющені, аби почути молитву служника Твого, котрою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, служників Твоїх, і сповідаюся за гріхи синів Ізраїлевих, котрими згрішили ми перед Тобою, – і я, і дім батька мого.
7. Ми діяли вельми розбещено супроти Тебе і не дотримувалися заповідей і настанов, та наказів, котрі Ти заповідав Мойсеєві, слузі Твоєму.
8. Але пригадай слово, котре Ти заповідав Мойсеєві, служникові Твоєму, кажучи: Якщо ви будете грішити, то Я розпорошу вас поміж народами;
9. А якщо навернетеся до Мене і будете дотримуватися заповідей Моїх і виконувати їх, то, хоч би вигнали вас до краю небес, то й звідти заверну вас, і проведу вас на місце, котре я вибрав, щоб там ім'я Моє було.
10. Тепер вони слуги Твої і народ Твій, котрого Ти визволив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою.