1. Коли Я уздоровлював Ізраїля, виявилася неправда Єфрема і злочини Самарії; бо вони вчиняють брехливо; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях.
2. І не вдаються до помислів у своєму серці, що Я пам'ятаю всі злочини їхні; тепер оточують їх справи їхні і вони – перед лицем Моїм.
3. Лиходійством своїм вони звеселяють царя і облудою своєю – князів.
4. Усі вони палають перелюбом, як піч, котру пекар розпалює і перестає підкидати дров, коли замісить тісто і воно вкисне.
5. День нашого царя! Говорять князі, розпалені до хворобливого стану вином, а він простягає руку свою до блюзнірів.
6. Бо вони підступністю своєю витворюють серце схожим на піч: пекар їхній спить цілу ніч, а вранці вона горить, мов палаючий вогонь.
7. Усі вони розжарені, як піч, і пожирають суддів своїх; всі царі їхні падають, і ніхто з них не озивається до Мене.
8. Єфрем змішався з народами, Єфрем став, наче корж неперевернутий.
9. Чужі пожирали силу його, – а він не помічав; сивина обсіла його, а він не знає.
10. І гордощі Ізраїля поглумлені на очах їхніх, – а вони все одно не навернулися до Господа Бога свого і не шукали Його.
11. І став Єфрем, мов голуб-глупак, без серця: кличуть до єгиптян, а йдуть до Асирії.
12. Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних поскидаю їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє.
13. Горе їм, що вони ухилилися від Мене; загибель їм, що вони відпали од Мене! Я рятував їх, а вони лжу виповідали на Мене.
14. І не прикликали Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються заради хліба і вина, а від Мене віддаляються.
15. Я напучував їх і зміцнював рамена їхні, а вони змовлялися на лихе супроти Мене.