11. Але Самуїл сказав: Що ти вчинив? Саул відповідав: Я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не приходив на означений час; а филистимляни зібралися в Міхмаші.
12. Тоді подумав я: Тепер підуть на мене филистимляни в Ґілґал, а я ще не прикликав Господа; і тому я наважився принести всеспалення.
13. І сказав Самуїл Саулові: Недобре вчинив ти, що не виконав наказу Господа, Бога твого, котрий був даний тобі; бо нині Господь зміцнив би царювання твоє над Ізраїлем назавжди.
14. Але тепер не втриматися царюванню твоєму; Господь знайде собі мужа по серцю своєму і звелить йому Господь бути вождем народу Свого, оскільки ти не виконав того, що наказав тобі Господь.
15. І підвівся Самуїл і пішов із Ґілґалу до Гів'ї Веніяминової; а Саул перелічив людей, що були з ним, близько шести сотень чоловіків.
16. Саул із сином своїм Йонатаном і з людьми, що були при них, засіли в Гів'ї Веніяминовій; а филистимляни стояли табором у Міхмаші.
17. І вийшли з табору филистимського три загони для спустошення краю. Один завернув на офрійську дорогу, що на Шуал.
18. Другий загін попрямував на дорогу до Бет-Хорону; а один загін пішов на дорогу, що вела до рубежу, що йде від Ґе-Цевоїму до пустелі.
19. А ковалів не було по всій землі ізраїльській, бо филистимляни остерігалися, щоб євреї не виготовили меча чи списа.