7. І держак списа його був, як ткацький брус, а вістря списа його – шістсот шеклів заліза. А перед ним несли щита.
8. І зупинився він, і кричав до Ізраїлевих полків, говорячи: Навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви не раби Саулові? Виберіть собі чоловіка, і нехай зійде до мене.
9. Якщо він зможе позмагатися зі мною, і заб'є мене, то ми станемо вам рабами; а якщо я здолаю його і заб'ю його, то ви будете нашими рабами і слугуватимете нам.
10. І сказав филистимлянин: Сьогодні я посоромлю полки Ізраїльські; дайте мені чоловіка, і будемо битися удвох.
11. І почув Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина і жахнулися.
12. А Давид був сином того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, на ймення Єссей, що мав аж восьмеро синів. Цей чоловік за днів Саула сягнув похилих літ і був старшим серед мужів.
13. Три старших сини Єссеєві пішли з Саулом на війну: старший Еліяв, а другий за ним – Авінадав, і третій – Шамма
14. А Давид був найменший. Троє старших пішли з Саулом.
15. Тим часом, Давид повернувся від Саула, щоб випасати вівці батька свого у Віфлеємі.
16. І виступав филистимлянин той уранці і ввечері, і виставляв себе сорок днів.
17. І сказав Єссей Давидові, синові своєму: Візьми для братів своїх ефу пряженого зерна і десять хлібів, і віднеси швиденько до табору своїм братам.
18. А оцих десять шматків сиру віднесеш для тисяцького, і вивідаєш про поводження братів своїх, а також про їхні потреби.
19. А Саул, і вони, і всі ізраїльтяни розмістилися в долині Елі, готувалися воювати з филистимлянами.
20. І підвівся Давид удосвіта і полишив отару свою на сторожа і, взявши те, що звелів батько, пішов, як наказав йому Єссей; і прийшов до обозу, коли військо виходило до бойового строю і з криком готувалося до бою.
21. І вишикувалися ізраїльтяни і филистимляни – військо супроти війська, і з криком готувалися до бою.