8. І озвався Господь до Самуїла ще й утретє. Він підвівся і прийшов до Ілія, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе юнака.
9. І сказав Ілій Самуїлові: Піди назад і лягай, і коли покличе тебе, ти скажи: Говори, Господе, бо чує служник Твій. І пішов Самуїл, і ліг на місці своєму.
10. І прийшов Господь, і постав, і покликав, як того і другого разу: Самуїле, Самуїле! І сказав Самуїл: Говори, Господе, бо чує служник Твій.
11. І сказав Господь Самуїлові: Ось, Я вчиню діяння в Ізраїлі, про котре хто почує, в того задзвенить в обидвох вухах його.
12. Того дня Я звершу над Ілієм все те, що Я говорив про дім його. Я почну і скінчу.
13. Я оголосив йому, що Я покараю дім його навіки за ту провину, що він знав, як сини його чинять безчестя, і не притримував їх.
14. А тому присягаюся дому Ілії, що провина дому Ілієвого не згладиться ні пожертвами, ані приношеннями хлібними навіки.
15. І лежав Самуїл до самого ранку, і прочинив двері дому Господнього; і боявся Самуїл оповісти про видіння оце Ілієві.
16. Але Ілій покликав Самуїла і сказав: Сину мій, Самуїле! Той сказав: Ось я!
17. І сказав Ілій: Що сказано тобі? Не приховуй від мене; те і те учинить з тобою Господь, і ще більше вчинить, якщо ти приховаєш од мене що-небудь із усього того, що сказано тобі.
18. І розповів йому Самуїл усе, і не приховав од нього анічого. Тоді сказав Ілій: Він – Господь; що Йому до вподоби, нехай те звершить.
19. І зростав Самуїл, і Господь був з ним; і не залишилося жодного слова його, яке упало на землю.
20. І спізнав увесь Ізраїль від Дана до Беер-Шеви, що Самуїлові даровано бути пророком Господнім.