17. Він думав собі: „Що ж мені робити, адже я не маю де зберігати врожай?”
18. А потім вирішив: я розберу свої клуні й збудую нові, більші. Та й звезу туди весь урожай і все своє добро.
19. Тоді я скажу собі: „Я маю удосталь добра на багато років. То ж більше не перейматимуся я клопотами, та тільки буду їсти, пити та тішитися”».
20. Але Бог сказав йому: „Нерозумний чоловіче, цієї ночі ти втратиш своє життя. Кому дістанеться добро, що ти надбав?”
21. Отак буває з тими, хто збирає собі земні скарби, та в Божих очах вони не багатіють».
22. Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Отже, кажу Я вам: не піклуйтеся про їжу та одяг, аби підтримати життя своє.
23. Напевне, життя є важливіше їжі, а тіло — одягу!
24. Погляньте на птахів: вони не сіють, не жнуть, не збирають зерна до комори, але ж Господь годує їх. А наскільки ж ви, люди, важливіші за птахів!
25. Ніхто з вас не зможе хвилюванням своїм подовжити життя своє хоча б на годину.
26. Якщо ж навіть на таку дрібничку ви не здатні, то навіщо ж переймаєтеся всім іншим?
27. Погляньте, як ростуть дикі квіти: вони не працюють, не шиють одягу собі. Та ж кажу вам, що й Соломон у розквіті слави своєї не вдягався у такі вишукані шати, як вони.
28. Якщо Бог одягає в таку розкіш траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри!
29. Тож не піклуйтеся й не переймайтеся, що їстимете і що питимете.
30. То лише погани увесь час дбають про таке, але ж Батько ваш знає, чого ви потребуєте.
31. Натомість, дбайте насамперед про Царство Боже, й тоді усе інше Господь неодмінно вам надасть.
32. Не бійся, отаро мала, бо Отцеві вашому було приємно дати вам Царство Своє.