1. Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму.
2. Вони побачили деяких Ісусових учнів, які їли «нечистими» руками, тобто неомитими.
3. Бо фарисеї і всі юдеї, дотримуючись традицій своїх пращурів, які не беруться до їжі, доки не омиють руки особливим, належним чином.
4. А повернувшись із ринку, вони не вживають продуктів, поки не омиють їх особливим, належним чином. Існує й багато інших звичаїв, яких вони дотримуються: як то миття чаш, глеків, мідного посуду й лави.
5. То ж фарисеї та законники запитали Ісуса: «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не омивши руки?»
6. Ісус відповів їм:«Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:„Ці люди шанують Мене на словах,та їхні серця далеко від Мене.
7. Пошана їхня до Мене — даремна,бо вчення їхнє — то закони, придумані людьми”. Ісая 29:13
8. Божу заповідь ви зневажили, а людських звичаїв дотримуєтеся».
9. І далі вів Ісус: «У вас це спритно виходить: відкинути Закон Божий заради своїх власних звичаїв.
10. Бо Мойсей заповідав: „Шануйте своїх батька й матір”. А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”.
11-12. Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові” — то такий чоловік уже має право не піклуватися про батьків своїх.
13. Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. І ще багато подібного ви чините».
14. Ісус знову скликав до Себе народ і звернувся до нього: «Всі Мене послухайте і зрозумійте!
15. Не існує нічого такого, що ввійшовши ззовні в людину, могло б опоганити її. Але заплямувати людину може тільки те, що виходить із неї.
16. [Той, хто має вуха, нехай почує!»]
17. Коли Ісус залишив натовп і ввійшов у дім, учні запитали Його про цю притчу.
18. І Він відповів: «Невже ви не зрозуміли? Невже не ясно, що людину не може заплямувати ніщо з того, що входить у неї ззовні?
19. Бо їжа потрапляє не до серця, а до шлунку, і потім виходить геть». (Так Він проголосив будь-яку їжу чистою, або придатною для вживання).
20. Потім Ісус додав: «Людину поганить те, що виходить із неї.
21-22. Адже це зсередини, з людського серця виходять лихі думки та блуд, грабіжництво, вбивство, перелюб, жадність, злоба, брехня, непристойність, заздрість, наклеп, пиха й дурість.
23. Усе це зло йде зсередини й робить людину нечистою (перед Богом)».
24. Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він бажав, щоб ніхто не довідався про Його прихід, тож Він увійшов у дім, але так і не зміг утаїтись.
25. Одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна.
26. Жінка не була єврейкою, а була родом з сирійській Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки.
27. Ісус сказав їй: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам, по-перше дай дітям наїстися».
28. Та вона відповіла: «Так, Господи, але й собакам під столом перепадають крихти від того хліба, що діти їдять».
29. Тоді Ісус мовив до неї: «Це дуже добра відповідь, тож іди з миром; біс вийшов із твоєї дочки».
30. Жінка пішла додому й побачила, що дочка її лежить у ліжку, а біс і справді залишив її.
31. Ісус залишив околиці Тира й подався через Сидон до Ґалилейського озера через землі Десятимістя.
32. Там до Нього привели глухого чоловіка, який і говорив дуже погано й благали Ісуса покласти на нього руки.
33. Ісус відвів глухого вбік, подалі від натовпу, і вклав пальці в його вуха. Потім, сплюнувши, Ісус торкнувся його язика.
34. Тоді подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав глухому: «Еффата!» (Тобто: «Відкрийся!»)
35. І тієї ж миті вуха глухого відкрилися, і язик його розв’язався, і він почав говорити виразно.
36. Ісус наказав усім присутнім нікому про це не розповідати. Але чим суворіше Він наказував, тим більше вони розголошували.
37. Всі були дуже вражені й казали: «Він все робить добре: навіть глухим повертає слух, а німим дарує новий голос».