1-2. Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму, вони зупинилися у місті Ветфаґія, що біля Оливної гори. Тоді Він відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнуту ослицю з віслючком. Відв’яжіть їх і приведіть до Мене.
3. А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте його?” — то ви мусите відповісти: „Віслючок потрібен Господу, але Він незабаром пришле його сюди”».
4. Сталося так, щоб збулося сказане пророком:
5. «Перекажіть дочці Сіона:„Поглянь! Твій Цар іде до тебе!Він покірливий їде верхи на ослиці,так, на віслючку, народженому від в’ючної тварини”». Захарія 9:9
6. Отож учні пішли й зробили, як Він велів.
7. Вони привели ослицю з віслючком, поклали на них свій одяг, а Ісус сів верхи.
8. Багато людей стелили на дорозі свій одяг, а інші — зелене віття, зрізане з дерев.
9. Люди в натовпі, які йшли попереду й позаду Нього, вигукували:«Осанна синові Давида!Благословенний Той,Хто приходить в ім’я Господнє! Псалми 118:25-26Осанна Богу на Небі!»
10. Коли Ісус увійшов до Єрусалиму, все місто заворушилося, всі розпитували: «Хто це такий?»
11. А з натовпу відповідали: «Це Ісус, пророк із Назарета, що в Ґалилеї».
12. Зайшовши у двір Храму, Ісус почав виганяти звідти усіх, хто щось там продавав або купував. Він перевертав столи мінял та лави тих, хто продавав голубів.
13. Ісус говорив їм: «У Святому Писанні сказано: „Мій Храм буде домом молитви, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”»
14. І підійшли до Нього у дворі Храму сліпі й криві, й Ісус зцілив їх.
15. Коли головні священики та книжники побачили дива, здійснені Ним, і дітей, які вигукували: «Хвала Тобі, Сину Давидів!» — то сильно розлютилися й сказали Йому:
16. «Ти чуєш, що ці діти гукають?» Ісус відповів їм: «Так, Я чую. Хіба не читали ви:„В уста дітей та немовлят Ти вклав слова похвали?”»
17. Тоді Він покинув їх і пішов з Єрусалиму до Віфанії і там заночував.
18. Рано-вранці, повертаючись до Єрусалиму, Ісус дуже зголоднів.
19. Побачивши фіґове дерево край дороги, Він підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім самого листя. Тоді ж Ісус мовив до нього: «Нехай же повік більше не буде плодів на тобі!» І дерево враз всохло.
20. Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як могло дерево вмить всохнути?»
21. Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете ви віру і не сумніватиметесь, що збудеться те, чого ви просите, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море” — то й те неодмінно збудеться.
22. Якщо ви вірите, то отримаєте усе, що проситимете в молитві».
23. Коли Ісус прийшов до двору Храму й почав навчати людей, головні священики й старійшини підійшли до Нього й запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
24. У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання, і якщо ви дасте Мені відповідь, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю.
25. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»Головні священики та юдейські лідери почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що воно від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
26. А якщо скажемо, що воно від людей, то народ розгнівається на нас. (Вони боялися людей, адже народ вважав, що Іоан був справді пророком)».
27. Тож вони відповіли Ісусові: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення». Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
28. «От як ви вважаєте: один чоловік мав двох синів. Підійшов він до старшого, та й каже: „Сину, йди сьогодні працювати у винограднику”.
29. А той йому у відповідь: „Не хочу”. Але потім передумав і пішов.
30. Тоді підійшов батько до іншого сина та й попросив те ж саме. Той каже: „Добре, я піду” — але не пішов.
31. Котрий з них зробив те, що батько хотів?» Ісусові відповіли: «Старший син». Тоді Він мовив: «Істинно кажу вам: збирачі податків та повії потраплять до Царства Божого поперед вас.
32. Кажу так, бо Іоан Хреститель прийшов праведним шляхом, та ви йому тоді не повірили, а збирачі податків та повії повірили! Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому».
33. «Послухайте ще одну притчу. Був собі один чоловік, який посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для чавильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.
34. Як настала пора, він послав слуг до виноградарів по свою частину врожаю.
35. Але орендарі схопили їх: одного побили, другого вбили, а ще одного закидали камінням.
36. Ще раз господар послав слуг своїх, та вже більше ніж уперше, але й з тими вчинили так само.
37. Нарешті послав він до них свого сина, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!”
38. Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це — спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
39. Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.
40. Коли власник виноградника прийде туди, що йому зробити з тими орендарями?»
41. Тоді головні священики й старійшини відповіли Ісусові: «Він, неодмінно, вб’є тих злих людей, а виноградник здасть іншим орендарям, які сплатять його частку, коли настане час збирати врожай».
42. На те Ісус сказав: «Хіба не читали ви у Святому Писанні:„Той камінь, що будівельники відкинули,став наріжним каменем.Так Господь зробив,та дивовижно це для нас”. Псалми 118:22-23
43. Отже, кажу Я вам: Царство Боже буде відібране у вас, і здобудуть його люди, які живуть згідно з Царством Господнім.
44. Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
45-46. Почувши цю притчу, головні священики та фарисеї зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу, бо всі люди вважали Ісуса пророком.