1. Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе,
2. Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;
3. Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом;
4. Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, -
5. Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.
6. Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум.
7. Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї;
8. Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх.
9. Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.
10. Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде,
11. Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,
12. Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого,
13. Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;
14. Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться,
15. Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх;
16. Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє,
17. Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула.
18. Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї;
19. Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу.
20. Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять.
21. Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем;
22. Ледачі же витрачені будуть із землї, і зрадники будуть викоренені з неї.