1. Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
2. Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
3. Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
4. Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?
5. Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його.
6. Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
7. Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
8. Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
9. Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
10. Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
11. Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.
12. Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
13. Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
14. Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
15. Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
16. Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
17. Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
18. Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
19. Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
20. Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
21. Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
22. Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї,
23. Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.
24. А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
25. Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
26. Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
27. В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
28. Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.
29. А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
30. Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.
31. Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;
32. Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.