1. Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!
2. Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.
3. Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.
4. Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.
5. Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.
6. Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!
7. Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!
8. Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.
9. Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.
10. Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
11. Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
12. Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.
13. Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
14. Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
15. Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
16. Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.
17. І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!
18. Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!
19. Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
20. Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
21. До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
22. Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
23. Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
24. Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
25. Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
26. Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.
27. Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.
28. Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!
29. Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!
30. Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.
31. Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.
32. Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!
33. Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.
34. Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.
35. Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.
36. І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.