1. І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2. Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
3. Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
4. Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
5. Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
6. Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
7. Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
8. Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
9. Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
10. Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
11. Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
12. Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
13. Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
14. Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
15. Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
16. Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
17. Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
18. Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
19. В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
20. Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
21. Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
22. Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
23. Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
24. Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, -
25. За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
26. Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
27. За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
28. І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
29. Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
30. Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
31. Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
32. Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
33. Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
34. Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
35. (в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.