1. Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.
2. Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.
3. (Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.
4. Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.
5. Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.
6. Камінь її - то сафир із золотими крупцями.
7. Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;
8. Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.
9. На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.
10. В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.
11. Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.
12. А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?
13. Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.
14. Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене!
15. Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;
16. Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром.
17. Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті.
18. А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість - цїннїйш над рубини.
19. Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона.
20. Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму?
21. Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне.
22. Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї;
23. Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її.
24. Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає.
25. Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру,
26. Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, -
27. Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її,
28. І сказав чоловіку: Страх Господень - се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого - се розум.