1. Слухайте слово, котре Господь говорить вам, дім Ізраїлів.
2. Так говорить Господь: Не навчайтеся шляхів поганів і не бійтеся ознак небесних, котрих погани бояться.
3. Бо приписи народів – порожнеча: зрубають дерево в лісі, обкорують його руками теслі за допомогою сокири,
4. Покривають сріблом і золотом, прибивають цвяхами, щоб не хиталося.
5. Вони – що обкорений стовп, і не розмовляють; їх носять, тому що ходити не можуть. Не лякайтеся їх, бо вони не можуть завдати лиха, але й добра вчинити не мають сили.
6. Немає схожого на Тебе, Господе! Ти великий, і ймення Твоє велике могутністю.
7. Хто не злякається Тебе, Царю народів? Бо Тобі єдиному належить це. Тому що поміж усіма мудраками народів і в усіх царствах їхніх немає схожого на Тебе.
8. Усі до одного вони безглузді і глупаки; марне навчання – оце дерево.
9. Розплющене на листки срібло завезли з Таршішу, золото – із Офіру: справа художника та рук ливарника; одежа на них – гіацинт і пурпур: Усе це – витвір людей удатних.
10. А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля; і народи не можуть витримати обурення Його.
11. Так говоріть їм: Боги, котрі не утворили неба і землі, щезнуть із землі, а також із-під небес.
12. Він витворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса.
13. Коли Він озветься, – вирують води на небесах, і Він підносить хмари від рубежів землі, утворює блискавиці серед дощу і виводить вітер із Своїх сховищ.
14. Удається до безуму всілякий чоловік у своєму пізнанні, соромить себе кожний ливарник ідолом своїм, бо виплавлене ним є брехня, і немає в ньому духа.
15. Це – викінчена порожнеча, вироби облудні; у часі відвідин їх вони щезнуть.
16. Не така, як їхня, доля в Якова; тому що Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезло спадщини Його; ймення Його – Господь Саваот.
17. Збери на землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;
18. Бо так говорить Господь: Ось, Я викину мешканців цього краю сього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх там.
19. Горе мені у моїх тіснотах, пекуча рана моя, але я кажу сам собі: Справді, це – моя журба, і я буду нести її.
20. Шатро моє спустошене, і всі мотузки мої порвалися; діти мої пішли від мене і немає їх; нікому вже поставити шатра мого і розвісити килимів моїх.
21. Бо пастирі стали безглуздими і не шукали Господа, а тому вони й чинили нерозважливо, і вся череда їхня порозбігалася.
22. І лине чутка: Ось, він іде, і великий гамір від північної країни, щоб міста юдейські зробити пустелею, житлом шакалів.
23. Знаю, Господе, що не у волі людини шлях її, що не має влади мандрівник спрямовувати ходу ступнів своїх.
24. Карай мене, Господе, але за правдою, не в гніві Твоєму, щоб не став нічим.