1. І було до мене слово Господнє:
2. Не бери собі дружини, і нехай не буде в тебе ні синів, ані доньок на місці цьому.
3. Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на цьому місці, і про матерів їхніх, котрі народять їх, і про батьків їхніх, від котрих вийдуть вони на цю землю.
4. Важкою смертю помруть вони, і не будуть оплакані, і не будуть поховані; стануть гноєм на поверхні землі, і мечем, і голодом будуть винищені, і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і звірям земним.
5. Бо так говорить Господь: Не заходь до оселі, де тужать, і не ходи плакати і скаржитися разом з ними; бо Я відібрав од цього народу, говорить Господь, мир Мій і милість, і співчуття.
6. І помруть великі і незначні на землі оцій, і не поховають їх, і вони не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ані стригтися заради них.
7. І не будуть переламувати для них хліб у печалі, на втіху за померлих; і не подадуть їм чаші втіхи, аби пити за батька їхнього і матір їхню.
8. Не ходи також до оселі, де бенкетують, щоб сидіти з ними, їсти і пити.
9. Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я припиню на місці оцьому в очах ваших і за днів ваших голос радощів і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої.
10. Коли ти перекажеш народові цьому всі оці слова, і вони скажуть: За що вирік на нас Господь усе оце бідування велике, і яка наша неправда, і який наш гріх, котрим згрішили ми перед Господом, Богом нашим?
11. Тоді скажи їм: За те, що батьки ваші покинули Мене, говорить Господь, і пішли слідом за іншими богами, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене покинули, і закону Мого не пильнували,
12. А ви учиняєте ще гірше од ваших батьків і живете кожний за упертістю недоброго серця свого, щоб не підкорятися Мені,
13. За це викину вас із краю цього до краю, котрого не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю вам милосердя.
14. А тому ось, настають дні, говорить Господь, коли не будуть уже говорити: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих з Єгипетського краю.
15. Але: Живий Господь, Котрий вивів синів Ізраїлевих з краю північного та із усіх країв, до котрих вигнав їх; бо поверну їх до краю їхнього, котрого Я дав батькам їхнім.
16. Ось, Я пошлю безліч рибалок, говорить Господь, і будуть ловити їх, а потім пошлю багато мисливців, і вони поженуть їх з усілякої гори, і з усілякого пагорба, й також з ущелин скель.
17. Бо очі Мої – на всіх шляхах їхніх; вони не утаємничені від лиця Мого, і неправда їхня не утаємничена від очей Моїх.
18. І відплачу їм найперше за неправду їхню і за певний гріх їхній, тому що змерзили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми виповнили спадщину Мою.
19. Господе! Сило моя і фортеце моя і сховку мій скорботного дня! До Тебе прийдуть народи від рубежів землі і скажуть: Тільки облуду успадкували батьки наші, марноту і те, в чому немає жодної користі.
20. Чи може людина витворити собі богів, котрі, зрештою, не боги?