1. Якщо хтось згрішить тим, що чув голос прокляття і був свідком, або ж бачив чи знав, але не оприлюднив, то він понесе на собі гріх.
2. Або, якщо торкнеться до чогось нечистого, або до трупа звіра нечистого, чи до трупа скотини нечистої, або ж до трупа гада нечистого, але не знав цього, то він нечистий і завинив.
3. Або, якщо торкнеться нечистоти людської, якою б вона не була, та нечистота, від котрої оскверняються, і він не знав цього, але потім довідається, то він завинив.
4. Або, якщо хтось нерозсудливо вустами своїми присягнеться зробити що-небудь лихе чи добре, будь-яку справу, за яку люди бездумно клянуться, і він не знав цього, але довідається пізніше, то він завинив у цьому.
5. Якщо він завинив у чомусь із цього, і визнає, що він у цьому згрішив,
6. То нехай принесе приношення Господові за гріх свій, котрим він згрішив, ягня або козеня жіночої статі у пожертву, вівцю чи козу, за гріх, і спокутує його священик від гріха його.
7. Якщо ж він не зможе принести вівцю, то за гріх свій нехай принесе Господові двох горлиць, або двох молодих голубів; одного у приношення за гріх, а другого для приношення всеспалення.
8. Нехай принесе їх священикові, і священик візьме передусім того із цих птахів, котрий є приношенням за гріх, і скрутить голову його від шиї його, але не відділить,
9. І покропить кров'ю цієї пожертви за гріх на стіну жертовника, а решту крови вицідить до підніжжя жертовника: це приношення за гріх.
10. А другого використає для приношення всеспалення; і отак спокутує його священик від гріха його, котрим він згрішив, і прощено буде йому.
11. А якщо він не може принести двох горлиць чи двох молодих голубів, нехай принесе за те, що згрішив, десяту частку ефи пшеничного борошна в приношення за гріх; нехай не виливає на неї єлею і ладану, бо це приношення за гріх.
12. І принесе її до священика, а священик візьме з неї повну жменю як нагадування, і спалить на жертовнику згідно з приношенням вогнем Господові: це приношення за гріх.
13. І отак спокутує його священик за гріха його, котрим він згрішив у якомусь випадку, про котрі оце згадано, і прощено буде йому; а залишок належить священикові, як приношення хлібне.
14. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
15. Якщо хтось учинить злочин і ненароком згрішить супроти посвяченого Господові, нехай за провину свою принесе Господові з отари своєї барана без вади, за твоєю оцінкою, срібними шеклями – по шеклю священному, у приношення за провину.
16. За ту святиню Господню, супроти котрої він згрішив, нехай принесе і додасть до того п'яту частку, і віддасть її священикові, і священик спокутує його бараном приношення за провину, і буде прощено йому.
17. Коли якась душа згрішить супроти заповідей Господніх, чого не належало чинити, і він цього не знав, завинив і понесе на собі гріха:
18. Нехай принесе до священика в приношення за провину барана без вади, за оцінкою твоєю, і викупиться недобрий вчинок його, в чому він згрішив з необачности, то прощено йому буде.