1. І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа прихилилася до Давидової душі, і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2. І взяв його Саул того дня і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3. А Йонатан уклав із Давидом угоду про спілку, бо полюбив його, як свою душу.
4. І скинув Йонатан верхню одежу, котра була на ньому і віддав її Давидові, також і іншу одіж, і меча свого і лука свого, і пояса свого.
5. І Давид діяв розважливо скрізь, куди посилав його Саул старшиною над військовими людьми; і він подобався народові і служникам Сауловим.
6. Коли вони йшли, під час повернення Давида після перемоги над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулові цареві з танками і піснями, з урочистими тімпанами і з кімвалами.
7. І вигукували ці жінки, що грали, й казали: Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч!
8. І Саула запопала гіркота, і неприємні були йому останні (їхні) слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому, отже, не вистачає хіба що царства.
9. І від того дня і пізніше підозріло ставився Саул до Давида.
10. І сталося другого дня: Напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий у своєму домі, а Давид грав рукою своєю на струнах, як за інших днів; у руці в Саула був спис.
11. І кинув Саул списа, подумавши: Прицвяхую Давида до стіни. Але Давид двічі ухилився від нього.
12. І почав боятися Саул Давида: тому що Господь був з ним (з Давидом), а від Саула відступив.
13. І віддалив його Саул від себе, і настановив його у себе тисяцьким, і він виходив і входив перед народом.
14. А Давид у всіх справах своїх чинив розважливо, і Господь був з ним.
15. І Саул бачив, що він вельми розважливий, і боявся його.
16. А увесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив і входив перед ними.
17. І сказав Саул Давидові: Ось старша донька моя, Мерав, – я дам її тобі за дружину, тільки ж будь у мене хоробрим і провадь війни Господні. Бо думав Саул: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
18. Але Давид сказав Саулові: Хто я, і що є життя моє, і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
19. А коли настав час віддавати Мерав, доньку Саулову, Давидові, то її видали заміж за Адріїла з Мехоли.
20. Але Давида полюбила друга донька Саулова, Мелхола; і коли повідали про це Саулові, то це було приємним для нього.
21. Саул думав: віддам її за нього, і вона буде для нього пасткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давидові: Через другу ти поріднишся нині зі мною.
22. І наказав Саул слугам своїм: Скажіть Давидові потайки: Ось, цар прихилився до тебе, і всі служники його люблять тебе; тож будь зятем царя.
23. І переказали служники Саулові у вуха Давидові всі оці слова. І сказав Давид: Ви вважаєте, що легко бути зятем царя? Я чоловік бідний і незначний.
24. І доповіли Саулові служники його, і сказали: Ось що говорить Давид.
25. І сказав Саул: Отак скажіть Давидові: Цар не хоче віна, окрім сотні филистимлян в яких обріжеться крайня плоть, – помста ворогам царевим. Бо Саул тримав у голові наміра погубити Давида руками филистимлян.
26. І переказали служники його Давидові ці слова, і сподобалося Давидові зробитися зятем царя.
27. Ще не прийшли означені дні, як Давид підвівся і пішов сам і люди його з ним, і забив двісті филистимських мужів, і приніс Саулові їхню обрізану крайню плоть, і подав її числом уповні, аби поріднитися з царем. І Саул віддав йому за дружину доньку свою Мелхолу.
28. І побачив Саул, і спізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова донька, полюбила його.
29. А Саул почав ще більше боятися Давида, і став ворогом його на все життя.