1. І втік Давид з Найоту в Рамі, і пішов та й сказав Йонатанові: Що вчинив я, в чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він важить на життя моє?
2. І сказав йому Йонатан: Ні, ти не помреш; ось, батько мій не вчиняє ні великої, ані малої справи, не відкривши того вухам моїм; для чого ж тоді батькові моєму приховувати від мене це діло? Не буде цього.
3. Давид присягався і говорив: Батько твій гаразд відає, що я знайшов приязнь в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: Нехай не відає про те Йонатан, щоб не зазнав гіркоти; але живий Господь і жива душа твоя! Один лише крок поміж мною і смертю!
4. І сказав Йонатан Давидові: Чого бажає душа твоя, я вчиню для тебе.
5. І сказав Давид Йонатанові: Ось, завтра новомісяччя, і я маю сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі аж до вечора третього дня.
6. Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: Давид відпросився у мене навідатися в своє місто Віфлеєм: тому що там річне жертвоприношення усіх родичів його.
7. Якщо він скаже так: "Добре!", то мир твоєму служникові; а якщо спалахне його гнів, то знай, що на лихе діло він пристав.
8. А ти вчини милість служникові твоєму, бо ти прийняв служника твого у заповіт Господній; і якщо є на мені якась провина, то забий мене; навіщо тобі вести мене до батька твого?
9. І сказав Йонатан: Не буде цього з тобою; бо, якщо я довідаюся напевне, що у батька мого на серці лихий замір звершити над тобою, то невже я не повідомлю тобі про те?
10. І сказав Давид Йонатанові: Хто сповістить мені, якщо батько твій відповість тобі суворо?
11. І сказав Йонатан Давидові: Ходімо, вийдемо в поле. І обидвоє вийшли в поле.
12. І сказав Йонатан Давидові: Живий Господь, Бог Ізраїля! Завтра о цій приблизно порі, або після завтрього я вивідаю у батька мого; і якщо він приязний до Давида, я тоді не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми,
13. Нехай те і те вчинить Господь з Йонатаном і ще більше нехай учинить. А якщо батько мій має намір учинити тобі лихе, це також відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром, і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм.
14. Але ти також, якщо я буду живий, вчини мені милість Господню.
15. А якщо я помру, то не відбирай милості твоєї від мого дому наповік, навіть і тоді, коли Господь винищить з лиця землі усіх Давидових ворогів.
16. Отаку угоду уклав Йонатан із домом Давида і сказав: Нехай же стягне Господь з ворогів Давидових!
17. І знову Йонатан присягався Давидові своєю любов'ю до нього; тому що любив його, як свою душу.
18. І сказав йому Йонатан: Завтра новомісяччя, і про тебе запитають, бо місце твоє буде незайняте.
19. А тому третього дня ти спустися, і поспіши на те місце, де переховувався ти раніше, і присядь біля каменя Азел.
20. А я випущу в той бік три стріли, неначе стріляючи в ціль.
21. Потім пошлю підлітка, говорячи: Іди, знайди стріли; а якщо я скажу йому: Ось, стріли позаду в тебе, візьми їх, то прийди до мене; бо мир тобі, і, живий Господь, ніщо лихе тобі не загрожує.
22. А якщо скажу підліткові: Ось, стріли попереду в тебе, то ти втікай; бо відпускає тебе Господь.
23. А всьому тому, про що ми говорили, я і ти, свідок Господь поміж мною і тобою навіки.
24. І сховався Давид у полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати.
25. І присів цар на своє місце за звичаєм, на троні біля стіни, і Йонатан став обіч, а Авнер присів біля Саула; а місце Давидове лишилося незайнятим.
26. І не сказав Саул того дня анічого; бо подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, бо не очистився.
27. Настав і другий день новомісяччя, а місце Давидове лишилося незайнятим. Тоді сказав Саул синові своєму Йонатанові: Чому син Єссеїв не прийшов обідати ні вчора, ані сьогодні?
28. І відповідав Йонатан Саулові: Давид відпросився у мене до Віфлеєму.
29. Він говорив: Відпусти мене, бо в нашому місті родове жертвоприношення, і мій брат запросив мене; Отож, якщо я знайшов приязнь в очах твоїх, піду і побачуся з своїми братами; саме тому він і не прийшов пообідати з царем.
30. І спалахнув Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Хіба я не знаю, що ти потоваришував з Єссеєвим сином мені на сором і на сором та неславу своїй матері?
31. Тому що всі дні, доки син Єссеїв буде жити на землі, не встоїш ні ти, ні царство твоє; А тепер пошли і приведи його до мене; бо він зрокований на смерть.
32. І відповідав Йонатан Саулові, батькові своєму, і сказав йому: За що він буде убитий? Що він учинив?
33. Тоді Саул кинув списа в нього, щоб убити його. І Йонатан зрозумів, що батько його поклав собі убити Давида.
34. І підвівся Йонатан з-за столу у великому гніві, і не обідав другого дня новомісяччя; тому що сумував за Давида, і тому, що образив його батько його.
35. Другого дня вранці вийшов Йонатан у поле, о тій порі, котру призначив Давидові, і малий хлопчина з ним.
36. І сказав він хлопчині: Біжи, шукай стріли, котрі я пускаю. Хлопець побіг, а він випускав стріли так, щоб вони летіли через хлопчину далі.
37. І побіг хлопець туди, куди Йонатан випускав стріли, і закричав Йонатан хлопцеві, і казав: Гляди, стріла попереду в тебе.
38. І знову кричав Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не зупиняйся. І зібрав хлопчина Йонатанові стріли, і прийшов до свого пана.
39. А хлопець не знав анічого: тільки Йонатан і Давид знали, в чім річ.
40. І віддав Йонатан зброю свою хлопцеві, що був при ньому, і сказав йому: Рушай, віднеси в місто.
41. Хлопець пішов, а Давид підвівся з південного боку, і припав лицем своїм до землі, і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали вдвох разом, але Давид плакав з особливим почуттям.
42. І сказав Йонатан Давидові: Йди з миром; А що присягнулися ми двоє в ймення Господа, говорячи: Господь нехай буде свідком поміж мною і між тобою, і поміж насінням моїм та насінням твоїм, – нехай так буде навіки!