1. І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа прихилилася до Давидової душі, і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2. І взяв його Саул того дня і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3. А Йонатан уклав із Давидом угоду про спілку, бо полюбив його, як свою душу.
4. І скинув Йонатан верхню одежу, котра була на ньому і віддав її Давидові, також і іншу одіж, і меча свого і лука свого, і пояса свого.
5. І Давид діяв розважливо скрізь, куди посилав його Саул старшиною над військовими людьми; і він подобався народові і служникам Сауловим.
6. Коли вони йшли, під час повернення Давида після перемоги над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулові цареві з танками і піснями, з урочистими тімпанами і з кімвалами.
7. І вигукували ці жінки, що грали, й казали: Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч!
8. І Саула запопала гіркота, і неприємні були йому останні (їхні) слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому, отже, не вистачає хіба що царства.
9. І від того дня і пізніше підозріло ставився Саул до Давида.
10. І сталося другого дня: Напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий у своєму домі, а Давид грав рукою своєю на струнах, як за інших днів; у руці в Саула був спис.
11. І кинув Саул списа, подумавши: Прицвяхую Давида до стіни. Але Давид двічі ухилився від нього.
12. І почав боятися Саул Давида: тому що Господь був з ним (з Давидом), а від Саула відступив.
13. І віддалив його Саул від себе, і настановив його у себе тисяцьким, і він виходив і входив перед народом.
14. А Давид у всіх справах своїх чинив розважливо, і Господь був з ним.
15. І Саул бачив, що він вельми розважливий, і боявся його.