1. На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.
2. Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.
3. Зустріла мене сторожа, що обходила місто: чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?
4. Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.
5. Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.
6. Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?
7. Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.
8. Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.
9. Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливонських;
10. Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру; осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.
11. Підіть і подивіться, доні Сіонські, на царя Соломона у вінці, котрим увінчала його матір його у день його шлюбу, в день радощів серця його.