1. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові на землі єгипетській, кажучи:
2. Місяць цей нехай буде у вас початком місяців; першим нехай буде він у вас поміж місяцями року.
3. Скажіть усій громаді ізраїльтян: На десятий день цього місяця хай візьмуть собі кожний одне ягня по родинах; по ягняти на родину.
4. А якщо родина така мала, що не з'їсть ягняти, то нехай візьме із сусідом своїм, найближчим до житла свого, за числом душ; у тій мірі, скільки кожний з'їсть, учинить розподіл ягняти.
5. Ягня має бути у вас без вади, чоловічої статі, однорічне; візьміть його від овечок або ж від кіз.
6. І нехай воно зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця; тоді нехай заколе його вся громада ізраїльська увечері.
7. І нехай візьмуть од крови його і помастять на обидвох одвірках і на поперечині дверей у житлах, де будуть їсти його.
8. Нехай з'їдять м'ясо його цієї ж ночі, спечене на вогні, з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з'їдять його.
9. Не їжте від нього недопеченого, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні, голову з ногами і нутрощами.
10. Не лишайте від нього до ранку; а те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні.
11. А їжте його так: нехай будуть стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших і посохи ваші в руках ваших, і їжте його квапливо; це – Пасха Господня.
12. А Я цієї ночі пройду по землі єгипетській, і уражу всякого первістка на землі єгипетській від людини до скотини, і над усіма богами єгипетськими звершу суд, Я Господь.
13. І буде у вас кров ознакою на оселях, де ви замешкали, і побачу кров, і пройду мимо вас, і не буде між вами моровиці згубної, коли буду уражати землю єгипетську.
14. І хай буде вам цей день у пам'ятку, і святкуйте його як свято Господові, у всіх поколіннях ваших, як настанову вічну святкуйте його.
15. Сім днів їжте прісний хліб, від найпершого дня знищіть квасне в оселях ваших; бо хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та буде знищена із середовища Ізраїля.
16. І першого дня нехай буде у вас святе зібрання, і в сьомий день святе зібрання: жодної роботи не мусите робити у ті дні; лише їсти кожному, одне те можна чинити вам.
17. Дотримуйтеся опрісноків, бо в цей день Я вивів громади ваші із землі єгипетської; і дотримуйтеся дня цього в родах ваших, як настанови вічної.
18. Із чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб, до вечора двадцять першого дня того ж місяця.
19. Сім днів не повинно бути закваски в оселях ваших; бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде з громади ізраїльтян, – чи то захожий, а чи місцевий мешканець землі тієї.
20. Нічого квасного не їжте; на всякому місці вашого перебування їжте прісний хліб.
21. І скликав Мойсей усіх старшин Ізраїля, і сказав їм: Виберіть і візьміть собі ягнят за родинами вашими і заколіть пасху.
22. І візьміть пучок ісопу, і вмочіть у кров, котра в посудині, і намастіть поперечину і обидва одвірки дверей кров'ю, котра в посудині, а ви ніхто не виходьте за двері оселі своєї до ранку.
23. І піде Господь уражати єгиптян, і побачить кров на поперечині і на обидвох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не допустить згубникові зайти в оселі ваші для ураження,
24. Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх навіки.
25. І коли прийдете на землю, котру Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння.
26. І коли скажуть вам діти ваші: "Що це за служіння?"
27. Скажете: "Це – пасхальна пожертва Господові, який пройшов мимо осель синів Ізраїля у Єгипті, коли уражав єгиптян, і оселі наші порятував. І став народ на коліна і поклонився.
28. І пішли сини Ізраїля, і вчинили, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, отак і вчинили.
29. Опівночі Господь уразив усіх первістків на землі єгипетській, від первістка фараонового, який сидів на престолі своєму, до первістка в'язня, що перебував у в'язниці, і все первісне із худоби.
30. І підвівся фараон уночі сам і всі служники його, і увесь Єгипет, і зчинився великий лемент на землі єгипетській, тому що не було оселі, де не було б небіжчика.
31. І прикликав фараон Мойсея та Аарона вночі, і сказав: Збирайтеся, вийдіть з-посеред середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїля, і підіть, звершіть служіння Господові, як говорили ви.
32. І дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили, і підіть, і благословіть мене.
33. І квапили єгиптяни народ, щоб скорше виселити його із землі тієї, бо говорили вони: Ми всі помремо.
34. І поніс народ тісто своє передніше, аніж воно скисло; квасина їхня, зав'язана в одежах їхніх, була на плечах їхніх.
35. І вчинили сини Ізраїля за словом Мойсея, і брали в борг у єгиптян речі срібні і речі золоті, і одяг.
36. А Господь дарував милість народові Своєму на очах єгиптян; і вони давали йому, і обібрав він єгиптян.
37. І рушили сини Ізраїля із Рамсесу до Суккоту – близько шістсот тисяч піших чоловіків, окрім дітей.
38. І багато мішаного народу вийшло з ними, і дрібна й велика худоба, череда вельми велика.
39. І спекли вони з тіста, котре винесли із Єгипту, прісні коржі, бо воно ще не скисло, тому що їх вигнали з Єгипту і не могли зволікати, і навіть харчів не приготували з собою на дорогу.
40. А прожили сини Ізраїля в Єгипті чотириста тридцять літ.
41. І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня вийшло все ополчення Господнє із землі єгипетської вночі.
42. Це – ніч дбання Господові за виведення їх із землі єгипетської; оця якраз ніч – дбання Господові у всіх синів Ізраїля в поколіннях їхніх.
43. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Ось настанова про Пасху: жодний чужинець не повинен їсти її.
44. А всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її.
45. Поселенці і найманець не повинні їсти її.
46. В одній оселі треба їсти її, не виносьте м'яса геть з оселі, і кісток її не трощіть.
47. Вся громада Ізраїля повинна звершувати її.
48. А якщо оселиться в тебе захожий чужинець, і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він почне звершувати її, і буде як місцевий мешканець землі, а жодний необрізаний не повинен їсти її.
49. Один закон нехай буде і для місцевого мешканця і для зайшлого, що оселився між вами.
50. І вчинили все сини Ізраїля, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, так і вчинили.