1. Потім я побачив іншого могутнього Ангела, який спускався з Небес. Його огортала хмара, а навколо голови сяяла веселка. Обличчя було, як сонце, а ноги, немов вогняні стовпи.
2. У руці він тримав маленький розгорнутий сувій. Поставивши праву ногу у море, а ліву на землю,
3. він закричав гучним голосом, що нагадував лев’яче рикання. Коли гукнув він, то сім громів заговорили голосами своїми.
4. Коли заговорили сім громів, то приготувався я було писати, але тут почув голос Небесний: «Збережи в таємниці те, що сказали сім громів, не записуй того».
5-6. Потім Ангел, якого я бачив, котрий стоїть у морі й на землі, підняв правицю до Неба й поклявся Тим, Хто живе вічно, Хто створив небеса з усім існуючим, і землю з усім, що є на ній, і море з усім сущим у ньому: «Затримки більше не буде!
7. Коли настане час почути сьомого Ангела, коли він буде готовий засурмити в сурму, тоді й здійсниться таємний Божий Задум — Добра Звістка, яку Він оголосив слугам Своїм — пророкам».
8. Потім голос, який я вже чув і який линув з Небес, знову заговорив до мене: «Піди й візьми сувій з руки Ангела, який стоїть у морі й на землі».
9. Отож пішов я до Ангела й попросив віддати мені маленький сувій. Він відповів: «Візьми і з’їж його. В шлунку твоєму буде гірко, а в роті солодко, як від меду».
10. Я взяв маленький сувій з руки Ангела і з’їв його. І був він такий солодкий в роті, як мед, а коли я ковтнув його, у моєму шлунку стало гірко.
11. Тоді сказали мені: «Ти повинен знову пророкувати про багато народів, племен, мов і царів».