1. І прикликав Ісаак Якова, і благословив його, і заповідав йому, і сказав: Не бери собі дружини з дочок ханаанських.
2. Підведися, піди до Падан-Араму, в дім Бетуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, із дочок Лавана, брата матері твоєї.
3. А Бог всемогутній нехай благословить тебе, хай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе багато народів;
4. І нехай дасть тобі благословення Авраама, тобі і потомству твоєму з тобою, щоб тобі успадкувати землю, до котрої мандруєш, котру Бог дав Авраамові.
5. І відпустив Ісаак Якова, і він пішов до Падан-Араму, до Лавана, сина Бетуїла арамеянина, до брата Ревеки, матері Якова та Ісава.
6. Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова, і, благословляючи, послав його до Падан-Араму взяти собі дружину звідти, і заповідав йому, сказавши: Не бери дружини із дочок ханаанських.
7. І що підкорився Яків батькові своєму і матері своїй і пішов до Падан-Араму.
8. І побачив Ісав, що дочки ханаанські не до вподоби Ісаакові; батькові його;
9. І пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв за себе дружину Махалату, доньку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, понад інших дружин своїх.
10. А Яків вийшов із Беер-Шеви, і подався в Харан.
11. І прийшов до однієї місцини, і там лишився ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв одного з каменів того місця, і поклав собі узголів'ям, і ліг на тому місці.
12. І побачив уві сні: Ось, драбина стоїть на землі, а верхівка її торкається неба; і ось, Ангели Божі піднімаються і спускаються по ній.
13. І ось, Господь стоїть на ній і говорить: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі й потомству твоєму.
14. І будуть нащадки твої, мов пісок земний, і розповсюдишся до моря, і на схід, і на північ, і на південь; і благословляться в тобі і в насінні твоєму всі племена земні.
15. І ось, Я з тобою; і збережу тебе скрізь, куди ти не підеш, і наверну тебе до цієї землі; бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю того, що Я сказав тобі.
16. Яків пробудився зі сну свого і сказав: Справді Господь присутній на цьому місці, а я не знав!
17. І злякався, і сказав: Яке страшне це місце! Це не щось інше, як дім Божий, це ворота небесні.
18. І підвівся Яків рано-вранці і взяв камінь, котрого поклав узголів'ям, і поставив його пам'ятником; і вилив єлей на нього.
19. І назвав ім'я місцю тому Бет-Ел; а попереднє ім'я того міста було: Луз.
20. І склав Яків обітницю, сказавши: Якщо Бог буде зі мною, і збереже мене на шляху цім, котрим я іду, і дасть мені хліб їсти і одежу одягатися,
21. І я з миром повернуся в дім батька мого, і буде Господь моїм Богом,