1. І здійняла вся громада ґвалт, і плакав народ цілісіньку ту ніч.
2. І ремствували на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїля, і вся громада сказала їм: О, якби ми померли на землі єгипетській, або згинули в пустелі цій!
3. І навіщо Господь веде нас на цю землю, щоб ми впали від меча? Дружини наші і діти наші дістануться як здобич ворогам. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?
4. І сказали одне одному: оберемо собі князя і повернемося до Єгипту.
5. І впали Мойсей та Аарон на лиця свої перед усім зібранням громади синів Ізраїля.
6. Й Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, що також оглядали землю, розірвали одежу свою,
7. І сказали всій громаді синів Ізраїля: Земля, котрою ми проходили для огляду, вельми й вельми гарна.
8. Якщо Господь милостивий до нас, то введе нас на цю землю, і дасть нам її, – цю землю, по котрій тече молоко і мед.
9. Лише супроти Господа не повставайте, і не бійтеся народу землі тієї; бо він дістанеться нам для спожитку, захисту в нього не стало; а з нами Господь, не бійтеся їх.
10. І сказала вся громада: Забити їх камінням! Але слава Господня з'явилася у скинії зібрання всім синам Ізраїля.
11. І сказав Господь Мойсеєві: Доки буде дратувати Мене народ цей? І доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, котрі учиняв Я серед нього?
12. Уражу його виразкою і винищу його, а від тебе витворю народ численніший і сильніший від нього.
13. Але Мойсей сказав Господові: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти силою Своєю вивів цей народ,
14. І скажуть мешканцям землі цієї, котрі чули, що Ти, Господе, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господе, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмарина Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у хмаровому стовпі, а вночі у стовпі вогняному.
15. І якщо Ти винищиш народ цей, як одного чоловіка, то народи, котрі чули славу Твою, скажуть:
16. Господь не зміг ввести народ сей на землю, котру Він із клятвою обіцяв йому, а тому й вигубив його в пустелі.
17. Отож, нехай же звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи:
18. Господь довготерпеливий і багатомилостивий, який прощає беззаконня і злочини, і не залишає без покари, але карає беззаконня батьків у дітях до третього і четвертого покоління.
19. Прости гріха народові цьому з великої милости Твоєї, як ти прощав народові цьому від Єгипту аж сюди.
20. І сказав Господь Мойсеєві: Прощаю за словом твоїм.
21. Та живий Я, і славою Господньою виповнена уся земля.
22. Усі, котрі бачили славу Мою і знамення Мої, учинені Мною в Єгипті і в пустелі, і спокушали Мене уже десять разів, і не дослухалися голосу Мого,
23. Не побачать землі, котру Я, присягаючись, обіцяв батькам їхнім; всі, хто дратував Мене, не побачать її.
24. Але слугу Мого Калева, за те, що в ньому був інший дух, і він неухильно прямував за Мною, введу на землю, до котрої він ходив, і сім'я його успадкує її.
25. Амалик же, та Ханаан нині живуть у долині; завтра оберніться та рушайте в пустелю до Червоного моря.
26. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
27. Допоки цій злій громаді ремствувати на Мене? Дорікання синів Ізраїля, котрими вони дорікають Мені, Я чую.
28. Скажи їм: Живу Я, говорить Господь: як говорили ви у вуха Мені, так і вчиню вам.
29. У пустелі цій упадуть трупи ваші, і всі ви, що пораховані, скільки вас числом, від двадцяти літ і вище, котрі ремствували на Мене,
30. Не увійдете на землю, на котрій Я, піднісши руку Мою, присягався переселити вас, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
31. Дітей ваших, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич ворогові, Я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви знехтували.
32. А ваші трупи упадуть в пустелі цій.
33. А сини ваші будуть блукати у пустелі сорок літ, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, аж доки не згинуть усі тіла ваші в пустелі.
34. За числом сорока днів, коли ви оглядали землю, будете нести провину за гріхи ваші сорок літ, рік за день, щоб ви спізнали, що означає залишитися без Мене.
35. Я, Господь, говорю, так і вчиню з усією цією злою громадою, яка повстала супроти Мене: в пустелі цій всі вони загинуть і перемруть.
36. І ті, котрих посилав Мойсей для огляду землі, і котрі, повернувшись, підбурили супроти нього всю громаду, розповсюджуючи недобрий поголос про землю,
37. Оці, що розповсюджували недобрий поголос про землю, померли, будучи уражені виразкою перед Господом.
38. Тільки Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, залишилися живі із тих мужів, котрі ходили оглядати землю.
39. І сказав Мойсей слова оці перед синами Ізраїля, і народ був у тяжкій жалобі.
40. І підвелися рано-вранці, і повиходили на верховину гори, говорячи: Ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь; бо ми згрішили.
41. Мойсей сказав: Навіщо ви переступаєте повеління Господнє? Надаремна спроба!
42. Не рушайте, бо немає серед вас Господа: – щоб не здолали вас вороги ваші.
43. Бо амаликитяни і ханаанеї там перед вами, і ви впадете од меча, тому що ви відступилися од Господа, і не буде з вами Господа.
44. Але вони насмілилися піднятися на верховину гори; а Ковчег заповіту Господнього і Мойсей не полишали табору.