1. Мертві мухи псують і вчиняють смердючою духмяну, було, оливу мироварника; те саме вчиняє незначна глупота пошанованого чоловіка з його мудрістю і честю.
2. Серце мудрого – праворуч нього, а серце глупака – ліворуч.
3. Якою дорогою не йшов би глупак, йому завжди бракує глузду, і кожному він виявить, що він безглуздий.
4. Якщо гнів урядовця спалахне на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірність покриває навіть значніші провини.
5. Є зло, котре я бачив під сонце, це – неначе гріховність, що виходить від володаря.
6. Невігластво постає на значній висоті, а багаті сидять низько.
7. Бачив я рабів на конях, а князів піших, що ходили, як раби – пішки.
8. Хто копає яму, той упаде до неї; і хто руйнує мура, того вжалить гадюка.
9. Хто пересуває каміння, той може надсадитися, а хто дрова рубає, наражається на небезпеку від них.
10. Якщо затупилася сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то необхідно докладати зусиль; мудрість зарадить цьому.
11. Якщо вжалить незаговорена гадюка, то не кращий від неї й обмовник.
12. Слова уст мудрого – благодать, а вуста безглуздого завдають йому ж таки поразки:
13. Початок слів із уст його – глупота, а закінчення мовленого устами його – безум.
14. Безглуздий наговорить багато, хоч людина не відає, що буде, і хто скаже їй, що буде після неї?
15. Праця глупака стомлює його, тому що не відає навіть шляху до міста.
16. Горе тобі, земле, коли цар твій підліток, і коли князі твої насичуються зранку.
17. Щасливий ти, краю, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять своєчасно – для підсилення, а не для пересичення!
18. Від ледарства зависає стеля; і коли опустяться руки, то протікає оселя.
19. Бенкети влаштовуються для вдоволення, і вино звеселяє життя; а за все відповідає срібло.