1. Є ще зло, котре я бачив під сонцем, і його чимало поміж людьми:
2. Бог дає людині багатство і майно, і славу, і немає для душі нестачі в чомусь, чого вона зажадала б; але не дає їй Бог скористатися з цього, а користується ним чужа людина. Оце – марнота і важка недуга!
3. Якби людина народила сто дітей і прожила багато літ, і ще примножилися дні життя її, але душа її не тішилася б добром і не було б їй навіть похорону, то я сказав би: Викидень щасливіший від неї;
4. Тому що він надаремно прийшов і відійшов у пітьму, і ймення його покрите мороком.
5. Він не бачив навіть і не спізнав сонця; йому спокійніше, аніж тій.
6. А та, хоч би прожила дві тисячі літ і не мала утіхи з добра, чи не всі підуть до одного місця?
7. Усі труди чоловіка – для його рота, а душа його не насичується.
8. Яка ж перевага мудрого перед глупаком, яка – убогого, що вміє ходити перед живими?
9. Краще бачити очима, аніж блукати душею. І це також марнота і знемога духу!
10. Що існує, те вже має ім'я, і відомо, що це – людина, і вона не може змагатися з тим, хто сильніший від неї.
11. Багато таких речей, котрі примножують марноту: а що ж для людини краще?