1-2. Тим часом Савл продовжував погрожувати послідовникам Господа, намагаючись налякати і знищити їх. Він пішов до первосвященика й попросив у того листи до синагог міста Дамаска. Він хотів, щоб у цих листах йому було дано повноваження: якщо він знайде там послідовників «Дороги Господньої», все одно чоловіків чи жінок, міг схопити їх і доставити до Єрусалиму.
3. Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з Небес спалахнуло навколо нього.
4. Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: «Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?»
5. Савл запитав: «Хто ти, Господи?» І голос відповів: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш.
6. Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити».
7. Люди, які подорожували разом із Савлом, стояли мовчки. Вони чули голос, але не бачили нікого.
8. Підвівшись з землі, Савл розплющив очі, але нічого не побачив. Супутники взяли його за руку й повели в Дамаск.
9. Три дні він нічого не бачив, нічого не їв і не пив.
10. У Дамаску мешкав учень Ісуса на ймення Ананія. Господь сказав йому у видінні: «Ананіє!» Він відповів: «Я тут, Господи!»
11. Господь сказав йому: «Збирайся й рушай на вулицю, що зветься Прямою. Там у домі Юди запитай чоловіка з міста Тарс на ймення Савл. Він зараз молиться.
12. Йому було видіння, й він бачив, що до нього прийшов чоловік на ймення Ананія і поклав на нього руки, щоб він знову прозрів».
13. Та Ананія відповів: «Господи, я від багатьох чув про цього чоловіка, про все те лихо, що він заподіяв Твоїм святим людям у Єрусалимі.
14. І сюди він з’явився, наділений владою від головних первосвящеників схопити всіх, хто вірить у Тебе».
15. Але Господь сказав йому: «Іди! Бо Я обрав цього чоловіка, щоб донести ім’я Моє до поган, їхніх царів, та й до людей ізраїльських.
16. Я Сам маю показати йому все, що він мусить вистраждати за ім’я Моє».
17. Тож Ананія вирушив і прийшов у той дім. Він поклав руки на Савла, промовивши: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі по дорозі сюди, послав мене щоб ти знову побачив і сповнився Духа Святого».
18. І тієї ж миті неначе луска впала з Савлових очей, і він знову прозрів. Він підвівся на ноги й охрестився.
19. Потім, попоївши, Савл відновив сили. І ще декілька днів він перебував у Дамаску з Ісусовими учнями.
20. Невдовзі Савл пішов по синагогам й почав проповідувати про Ісуса. Він казав: «Ісус — Син Божий!»
21. Всі, хто чули його, дуже дивувалися й перепитували: «Чи це не той самий чоловік, який намагався знищити в Єрусалимі всіх, хто вірить в Христа? Чи не для того він прибув сюди, щоб схопити віруючих і привести до головних священиків?»
22. Але Савл дедалі більше набирав сили і вражав юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Ісус і є Христос.
23. Минуло кілька днів, і юдеї змовилися вбити Савла.
24. День і ніч стежили вони за міською брамою, щоб убити його, але їхні плани стали відомі Савлу.
25. Та деякі послідовники Христа, яким проповідував Савл, допомогли йому втікти звідти, спустивши його уночі в кошику через отвір у міський стіні.
26. Повернувшись до Єрусалиму, Савл спробував приєднатися до віруючих, та вони лякалися його. Ніхто не вірив, що він став Ісусовим учнем.
27. Але Варнава прийняв його й відвів до апостолів. Він розповів, як Савл бачив Господа на дорозі, і як Господь говорив до нього, і як він у Дамаску відважно проповідував в ім’я Ісуса.
28. Савл залишився з апостолами, й вільно ходив з ними Єрусалимом, і відважно проповідував ім’я Господа.
29. Він розмовляв і сперечався й з юдеями, які говорили грецькою мовою, але ті почали змовлятися вбити його.
30. Коли браття довідалися про це, то відвели Савла до Кесарії, а звідти відіслали до Тарса.
31. В Юдеї, Ґалилеї та Самарії настали для церкви мирні часи. Церква зміцніла і виросла чисельно. Віруючі жили в пошані до Господа і були втішені Духом Святим.
32. Мандруючи з міста до міста, Петро завітав до віруючих, які мешкали в Лидді.
33. Там він знайшов чоловіка, на ймення Еней, який уже вісім років був немічний і прикутий до ліжка.
34. Петро сказав йому: «Енею, Ісус Христос зцілює тебе. Підведись і сам постели собі ліжко». І той негайно підвівся.
35. І всі мешканці Лидди й Сарона бачили його й навернулися до Господа.
36. В Йоппії жила Ісусова послідовниця Тавіта, з грецької Доркас, що перекладалося як «сарна». Вона завжди була готова на добрі справи й завжди давала бідним гроші.
37. Якраз у ті дні вона захворіла й померла. Тіло її обмили й поклали в горішній кімнаті.
38. Лидда була біля Йоппії. Коли Ісусові послідовники в Йоппії почули, що Петро перебуває в Лидді, вони послали до нього двох чоловіків з проханням: «Прийди до нас, будь ласка, негайно».
39. Петро зібрався й вирушив з ними. Коли він прийшов, його відвели до горішньої кімнати, та всі вдови обступили його. Вони плакали й показували йому одяг та інші речі, які Тавіта зробила своїми руками, коли ще була з ними.
40. Петро вислав їх із кімнати, а сам став на коліна й почав молитися. Потім, повернувшись до тіла, промовив: «Тавіто, встань!» Вона розплющила очі й, побачивши Петра, сіла.
41. Петро подав їй руку й допоміг встати на ноги. Слідом за тим він покликав усіх віруючих та вдів і показав їм, що Тавіта жива.
42. Це стало відомо по всій Йоппії, тож багато людей повірило у Господа.
43. Петро залишився в Йоппії на багато днів в одного кожум’яки на ім’я Симон.