1. Мовивши це, Ісус разом зі Своїми учнями подався на протилежний бік долини Кідрон, де знаходився сад. Тож вони там й залишилися.
2. Юда, зрадник Його, також знав це місце, бо Ісус часто зустрічався там зі Своїми учнями.
3. Прийшовши до саду, Юда привів загін воїнів і сторожу з Храму, яких послали головні священики й фарисеї. Воїни мали з собою ліхтарі, смолоскипи й зброю.
4. Знаючи, що має статися з Ним, Ісус вийшов наперед і запитав їх: «Кого ви шукаєте?»
5. Ті відповіли: «Ісуса з Назарета». Тоді Він мовив їм: «Це Я». Юда, котрий зрадив Його, стояв там з ними.
6. Коли Він сказав: «Це Я» — всі відступили назад і попадали на землю.
7. Тоді Ісус знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» А ті відповіли: «Ісуса з Назарета».
8. І сказав тоді Ісус: «Я ж вам сказав, що це Я. Отже, якщо ви шукаєте Мене, то нехай ці люди йдуть собі».
9. Ісус сказав так, щоб збулися слова, сказані раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти дав Мені».
10. Симон-Петро мав меч і, вихопивши його з піхов, вдарив слугу первосвященика та відтяв йому праве вухо. А звали того слугу Малх.
11. І сказав Ісус Петрові: «Вклади меча свого назад до піхов. Я повинен випити чашу страждань, яку Отець дав Мені».
12-13. Тоді воїни, на чолі зі своїм командиром, і юдейська сторожа схопили Ісуса. Вони зв’язали Його й повели спочатку до Анни, Каяфиного тестя. Каяфа був первосвящеником того року.
14. Саме Каяфа раніше радив юдеям, що було б краще, якби один Чоловік помер за народ.
15. Симон-Петро разом із іншим учнем ішов за Ісусом. Того другого добре знав первосвященик, тож він і зайшов у двір первосвященика разом з Ісусом.
16. А Петро зостався зовні, коло воріт. Тоді другий учень, котрий добре був знайомий первосвященикові, сказав щось служниці і провів Петра.
17. Служниця й каже Петрові: «Ти також один із учнів Цього Чоловіка?» А Петро відповів їй: «Ні!»
18. Тим часом слуги й сторожа, назбиравши хмизу, розклали вогнище й стали гуртом коло нього, щоб погрітися, бо було холодно. Петро також стояв з ними й грівся.
19. Первосвященик поцікавився в Ісуса про Його учнів і про Його вчення.
20. І відповів Ісус: «Я завжди говорив відкрито перед людьми. Я завжди навчав у синагогах і Храмі, де збираються всі юдеї, і ніколи нічого не приховував.
21. Навіщо ж допитуєш Мене? Запитай тих, хто слухав Мене і чув, що Я казав. Вони, напевно, знають!»
22. Коли Ісус це мовив, то один зі сторожі підійшов до Нього і вдарив Його, сказавши: «Як Ти смієш так відповідати первосвященикові?»
23. Ісус же йому на те: «Якщо Я сказав щось не так, то що саме? А якщо Я сказав правду, то навіщо б’єш Мене?»
24. Тоді Анна відіслав зв’язаного Ісуса до первосвященика Каяфи.
25. Увесь цей час Симон-Петро грівся біля вогнища. Коли його запитали: «Чи й ти часом не з Його учнів?» — то він відрікся, мовивши: «Ні».
26. Один із родичів того слуги первосвященика, якому Петро відтяв вухо, спитав: «Чи не тебе я бачив у саду разом з Ним?»
27. Петро й цього разу відрікся, і тієї ж миті проспівав півень.
28. І повели Ісуса від Каяфи до палацу прокуратора. Було це рано вранці. Юдеї не схотіли заходити туди, щоб не осквернитися, і щоб можна було на свято їсти пасхальну їжу.
29. Тож Пилат вийшов до них і спитав: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?»
30. Вони йому відповіли: «Він злочинець, тому й привели ми Його до тебе!»
31. Тоді Пилат сказав: «Заберіть Його і судіть самі, за вашим законом». Та вони мовили: «Але твій закон не дозволяє нам нікого засуджувати на смерть».
32. І сталося так, як передрікав Ісус, коли говорив про те, якою смертю помре.
33. Пилат повернувся до свого палацу й, покликавши Ісуса, запитав Його: «Ти — Цар Юдейський?»
34. Ісус йому відповів: «Ти це від себе кажеш, чи інші тобі розповіли про Мене?»
35. «Хіба я юдей? — запитав Пилат. — Це Твої співвітчизники й первосвященики привели Тебе до мене. Що лихого Ти вчинив?»
36. І відповів Ісус: «Моє Царство не належить цьому світові. Якби воно належало, то слуги Мої воювали б так, щоб не виданий би Я був юдеям. Та Царство Моє не звідси».
37. Тоді Пилат мовив: «Отже, Ти Цар».«Це Ти сказав, що Я Цар, — відповів Ісус. — Народився ж Я і прийшов у цей світ заради того, щоб свідчити про істину. І кожен, хто на боці істини, прислухається до Мого Голосу».
38. Пилат тоді й питає: «Що ж є істина?» І мовивши так, він знову вийшов до юдеїв і сказав: «Я не знаходжу ніякої провини за Цим Чоловіком.
39. Та є у вас звичай, за яким я відпускаю когось із злочинців на Пасху. Чи хочете, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
40. Ті знову загукали: «Не Його відпусти, а Варавву!» Варавва ж був розбійником.