1. Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан.
2. (Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні).
3. Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї.
4. По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.
5. В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу.
6. Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці.
7. Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися».
8. Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти.
9. Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами).
10. Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».
11-12. «Шановний, — каже жінка, — але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?»
13. На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує.
14. Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя».
15. Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».
16. Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди».
17. «У мене немає чоловіка», — відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка.
18. У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».
19. Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти — пророк!
20. Наші батьки йшли на цю гору поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».
21. Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі.
22. Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв.
23. Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі.
24. Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».
25. Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все».
26. Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».
27. В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»
28. Жінка залишила свій глечик й, повернувшисть до міста, сказала людям:
29. «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос».
30. Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.
31. Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!»
32. Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо».
33. І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»
34. Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.
35. Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, розплющіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив.
36. Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі.
37. І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”.
38. Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».
39. Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті».
40. Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні.
41. І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав.
42. Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».
43. Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї,
44. бо Він сам говорив, що пророка не шанують у його рідній вітчизні.
45. Отже, коли Ісус прийшов туди, ґалилеяни щиро зустріли Його, тому що вони були на святі Пасхи в Єрусалимі, та бачили все, що Він там звершив.
46. Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син.
47. Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.
48. Та Ісус каже йому: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, ніяк не можете повірити в Мене».
49. Чиновник змолився: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»
50. І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому.
51. По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав.
52. Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні».
53. І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина.
54. Це було друге чудо, яке звершив Ісус у Ґалилеї, повернувшись з Юдеї.