1. І з‘явилося на небі велике знамення: Жінка, зодягнена в сонце; під ногами у неї місяць і на голові вінець з дванадцяти зірок.
2. Вона мала у лоні дитину і кричала від болю і страждання пологів.
3. І друге знамення з‘явилося на небі: Ось, великий червоний дракон із сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім діадем.
4. Хвіст його стягнув з неба третину зірок і поскидав їх на землю. Дракон цей постав перед жінкою, котрій належало народити, щоб, як вона породить, зжерти її немовля.
5. І породила вона немовля чоловічої статі, котрому належить пасти всі народи берлом залізним; і піднесене було її дитя до Бога і до престолу Його.
6. А жінка втекла до пустелі, де приготовлено було для неї місце від Бога, щоб насичували її там тисячу двісті шістдесят днів.
7. І відбулася на небі війна: Михаїл і Ангели його воювали супроти дракона, і дракон та ангели його воювали супроти них.
8. Але не встояли, і не знайшлося уже для них місця на небі.
9. І повержено великого дракона, старожитнього змія, названого дияволом і сатаною, що зводить світ, повержено на землю, і ангели його повержені з ним.
10. І почув я дужий голос, що промовляв із неба: Нині настав порятунок і сила, і Царство Бога нашого, і влада Христа Його, тому що повержений наклепник братів наших, що вчиняв наклепи на них перед Богом нашим удень і вночі;
11. Вони перемогли його кров‘ю Агнця і словом свідчення свого, і не полюбили життя свого навіть до смерти.
12. Тож веселіться, небеса, а також ті, що замешкали на них! Горе мешканцям на землі і на морі. Тому що до вас зійшов диявол, маючи велику лють, відаючи, що небагато йому залишилося часу.
13. А коли дракон побачив, що повержений на землю, то почав переслідувати жінку, котра породила немовлятко чоловічої статі.
14. І дано було жінці двоє крил великого орла, щоб вона летіла в пустелю до свого місця від особи змія і там насичувалася упродовж часу, часів і половину часу.
15. І пустив змій із пащеки своєї слідом за жінкою воду, як ріку, щоб річка підхопила її.
16. Але земля допомогла жінці, і розкрила земля уста свої, і поглинула ріку, котру пустив дракон із пащеки своєї.
17. І знавіснів дракон на жінку, і пішов, щоб стати на борню з іншими від насіння її, що дотримуються заповідей Божих і мають свідчення Ісуса Христа.