1. І засурмив п‘ятий Ангел, і я побачив зорю, що з неба упала на землю, і дано було їй ключа від колодязя безодні;
2. Вона відчинила колодязя безодні, і вийшов дим із колодязя, як дим із великої печі; і потьмарилося сонце і повітря від диму з колодязя.
3. І з диму вийшла сарана на землю, і дано було їй владу, яку мають земні скорпіони.
4. І сказано було їй, щоб не чинила шкоди траві земній і жодному зіллю і жодному дереві, а лише самим людям, котрі не мають печаті Божої на чолах своїх.
5. І дано їй не убивати їх, а тільки мучити п‘ять місяців; і муки від неї схожі на страждання від скорпіона, коли вжалить людину.
6. За тих днів люди будуть шукати смерти, але не знайдуть її; зажадають померти, але смерть утіче від них.
7. На вигляд свій сарана була схожа на коней, що налаштовані для бою; і на головах у неї наче вінці, схожі на золото, а обличчя її, – мов обличчя людські.
8. І волосся у неї, – мов коси в жінок, а зуби в неї були, як лев‘ячі;
9. На ній були панцері, наче панцері залізні, а шум від крил її – гуркіт від колісниць, коли багато коней мчать на битву.
10. У неї були хвости, мов у скорпіонів, і в хвостах її були жала; а влада її була – шкодити людям п‘ять місяців.
11. А царем над собою мала вона Ангела безодні; ім‘я йому єврейською Аваддон, грецькою Аполліон.
12. Одне горе пройшло; ось, ідуть за ним ще два горя.
13. І засурмив шостий Ангел, і я почув один голос від чотирьох рогів золотого жертовника, який стояв перед Богом,
14. Що говорив шостому Ангелові, котрий мав сурму: Звільни чотирьох Ангелів, зв‘язаних біля великої ріки Єфрат.
15. І звільнені були чотири Ангели, приготовлені на годину, і день, і місяць, і рік, для того, щоб умертвити третину людей.
16. Число кінного війська було двадцять тисяч по десять тисяч, і я чув їхнє число.
17. Отак я бачив у видінні коней і тих, що сиділи на них, котрі мали на собі панцері вогняні, і гіяцинтові, і сірчані; голови у коней – як голови лев‘ячі, і з ротів їхніх виходив огонь, дим і сірка.
18. Від оцих трьох виразок, від вогню, диму і сірки, що виходили з їхнього рота, померла третина людей;
19. Бо сила коней була в їхньому роті і в їхніх хвостах; а хвости їхні були схожі на зміюк, і мали голови, і ними вони шкодили.
20. А інші люди, котрі не вмерли від цих виразок, не покаялися за вчинене руками своїми, аж так, щоб не поклонятися демонам, ані золотим, срібним, мідним, кам‘яним і дерев‘яним ідолам, котрі не можуть ні бачити, ні чути, ані ходити.