1. За тих днів Єзекія захворів смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: Так говорить Господь: Розпорядися відносно дому твого, бо ти скоро помреш, не одужаєш.
2. Тоді Єзекія обернувся обличчям до стіни і молився до Господа, кажучи:
3. О, Господе! Пригадай, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і вчиняв бажане в очах Твоїх. І заплакав Єзекія вельми.
4. І було слово Господнє до Ісаї, і сказано:
5. Піди і скажи Єзекії: Так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я долучу до днів твоїх п'ятнадцять літ,
6. І від царя асирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це.
7. І ось тобі ознака від Господа, що Господь виконає слово, котре він мовив:
8. Ось, Я заверну назад тінь сонячного годинника, що спустилася додолу на годиннику Ахаза, – назад на десять сходинок, по котрих вона вже сходила. І повернулося сонце на десять сходинок по сходинках, котрими воно сходило.
9. Молитва Єзекії, царя юдейського, коли він занедужав був і уздоровився від недуги:
10. Я сказав собі: Опівдні моїх днів мушу я йти до брами шеолу; я позбавлений останку днів моїх.
11. Я казав: Не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу вже людини поміж живими на світі.
12. Житло моє вже сходить з місця і йде від мене, мовби курінь пастуха; я мушу відтяти, як ткач, життя моє; Він відітне мене від основи; вдень і вночі я наджидав, що Ти пошлеш мені смерть.
13. Я наджидав ранку; наче лев, Він ламав усі мої кості; вдень і вночі я наджидав, що Ти пошлеш мені смерть.
14. Як журавель, як ластівка, подавав я звуки, журився, мов голуб; сумно дивилися очі мої в небо: Господе! Тісно мені, урятуй мене.
15. Що скажу я? Він сказав мені, Він і вчинив. Тихо житиму всі роки життя мого, пам'ятаючи гіркоту душі моєї.
16. Господе! Так живуть; і в усьому цьому – життя мого духу; Ти уздоровиш мене, ти мене оживиш.
17. Ось, на добро мені була велика біда, і Ти визволив душу мою від рову, кинув усі гріхи мої за хребет Свій.
18. Тому що не пекло прославляє Тебе, не смерть приносить Тобі похвалу, не ті, що зійшли в могилу, сподіваються на істину Твою.
19. Живий, лише живий прославить Тебе, як оце я нині; батько звістить дітям істину Твою.
20. Господь урятує мене; і ми упродовж усіх днів життя нашого зі звучанням струн моїх будемо співати пісні в домі Господньому.
21. І сказав Ісая: Нехай принесуть грудку смокви і обкладуть плодами пухлину; і він одужає.