1. Сину мій! Зважай на мудрість мою і прихили вухо твоє до розуму мого,
2. Щоб дотриматися розважливости, і щоб уста твої зберегли знання.
3. Бо мед із уст чужої дружини капає, і бесіда її масніша від олії.
4. Але наслідки від неї гіркі, мов полин, гострі, як меч двосічний;
5. Ноги її зводять до смерти, а ступні її сягають пекла.
6. Якби ти зажадав спізнати стежку життя її, то шляхи її не постійні, і ти не пізнаєш їх.
7. Отож, дітоньки, слухайте мене і не відступайте од слів моїх.
8. Ходи якомога далі від неї шляхом своїм і не підходь близько до дверей оселі її,
9. Щоби здоров'я твого не віддати іншим і літ твоїх – немилосердному.
10. Щоб не насичувалися твоєю силою чужинці, і напрацьоване тобою не переходило в чужий дім.
11. І будеш стогнати потім, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, –
12. І скажеш: Нащо я ненавидів повчання, і серце моє знехтувало викриттям,
13. І я не зважав на голос учителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх;
14. Ледве не став я співучасником усілякого зла серед зібрання і громади!
15. Пий воду із твоєї водойми, і ту, що витікає з твоєї криниці.
16. Нехай не розливаються джерела твої по вулиці, потоки води – по майданах;
17. Нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужинцям із тобою.
18. Джерело твоє нехай буде благословенне, і втішайся дружиною юности твоєї.
19. Люб'язною ланню і пречудовою сарною; груди її нехай напувають тебе о будь-якій порі; любов'ю її насолоджуйся постійно.
20. І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою і пригортати груди чужої?
21. Бо перед очима Господніми шлях людини, і Він вимірює всі стежки її.
22. Лиходія полонять власні беззаконня його, і в пута гріха свого він потрапляє.