1. А нині насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, чиїх батьків я не погодився б розмістити із псами моєї худоби.
2. І сила рук їхніх для чого мені? Над ними вже проминув час.
3. Убогістю і голодом виснажені, вони втікають у безводний степ, похмурий і спустошений;
4. Скубуть зело біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їхній.
5. З громади проганяють їх, погрожують їм, як злодіям,
6. Щоб замешкали вони у вирвах потоків, в ущелинах землі і скель.
7. Ревуть поміж кущами, туляться під терном.
8. Люди зневажені, люди без імення, погань землі.
9. Оце їхньою учинився я нині піснею і харчем розмови їхньої.
10. Вони гидують мною, віддаляючись од мене, і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11. Оскільки Він розв'язав повід мій, то вони скинули з себе вуздечку переді мною.
12. По праву руку підводиться цей гад; збиває мене з ніг, спрямовує небезпечні свої шляхи до мене.
13. А мою стежку зіпсували; усе встигли вчинити в ній заради моєї загибелі, не маючи помічника.
14. Вони прийшли до мене, неначе крізь широкий пролом, з гамором кинулися на мене.
15. Жахіття кинулося до мене, наче вітер, розвіялася зверхність моя, і щастя моє промчало, мов та хмарина,
16. І нині виливається душа моя в мені, дні скорботи оточили мене.
17. Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18. З великими складнощами скидають одежу мою; краї хітону мого затісні для мене.
19. Він кинув мене у твань, і я став, як тлін і попіл.
20. Я волаю до Тебе, а Ти не зважаєш на мене, – стою, а Ти лише дивишся на мене.
21. Ти став жорстоким до мене; міцною рукою ворогуєш супроти мене.
22. Ти підніс мене, і примусив линути за вітром, і засмучуєш мене.
23. Авжеж, я знаю, що Ти провадиш мене до смерти і в дім, де збираються всі, що живуть.
24. Так, Він не простягне руки Своєї на дім кісток, чи будуть вони кричати при своєму руйнуванні?
25. Чи не плакав я за тими, хто страждав? Чи не стогнала душа моя за бідних?
26. Коли я сподівався добра, прийшло лихо; коли чекав на світло, сталася пітьма.
27. Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
28. Я ходжу почорнілий, але не від сонця; підводжуся в зібранні і кричу.
29. Я став братом шакала, і приятелем совам.
30. Моя шкіра зчорніла на мені, і кістки мої обгоріли від спекоти.