1. Надія марна: чи не впадеш лиш від одного погляду його?
2. Немає такого сміливого, котрий насмілився б потурбувати його; а хто зможе встояти переді Мною?
3. Хто випередив Мене, щоб Я винагородив його? Під обширом неба все Моє.
4. Не змовчу про тіло його, про силу і красу м'язів його і доцільність їхню.
5. Хто може відкрити верхній одяг його, хто підійде до подвійних щелепів його?
6. Хто може прочинити двері обличчя його? Коло зубів його – жах!
7. Міцні щити його – пречудові; вони скріплені, неначе твердою печаткою.
8. Один до одного торкається щільно, аж так, що й повітря не проходить поміж ними.
9. Один з одним лежать упритул, зчепилися і не розсуваються.
10. Від його чхання з'являється світло; очі в нього, як вії зорі.
11. Із пащі його вихоплюється полум'я, і вириваються іскрини вогняні.
12. Із ніздрів його виходить дим, мовби з того казана чи горшка, що кипить.
13. Дихання його розпалює вугіль, і з пащі його вихоплюється полум'я.
14. На шиї його замешкала сила, і перед ним біжить жах.
15. М'ясисті частини тіла його поєднані між собою надійно, не здригнуться.
16. Серце в нього тверде, мов камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
17. Коли він підводиться, сильний страхається й тремтить від жаху.
18. Меч, котрий торкнувся до нього, не витримає, ні спис, ані стріла, ані панцир.
19. Залізо він має за солому, мідь – за гниле дерево.
20. Донька лука, стріла, не примусить його утікати, а каміння з пращі для нього, що плівка (полова).
21. Булава вважається в нього соломою, а зі свисту списа він сміється.
22. Під ним гостре каміння, і він на гострому камінні лежить у твані.
23. Від нього закипає глибочінь, мов у казані, а море перетворюється на киплячу оливу.
24. Він залишає за собою осяйну стежку; а безодня видається сивиною.
25. Немає на землі схожого на нього; його утворено безстрашним.